Німеччина, Бельгія, Австрія, Франція, Італія – живописця Бориса Буряка знають більше за кордоном, аніж в Україні. Художник належить до Львівської школи – тому його шанує Львів, цінують у Києві. В Івано-Франківську роботи заслуженого художника України Бориса Буряка експонуються вперше.
"Я завжди хотів мати пересувні виставки в інших містах України. Перша така сталася в Івано-Франківську. І я втішений з такої можливості. Якщо мої роботи додадуть комусь радості і нових емоцій – буду дуже радий. Це була би для мене вища нагорода", – сказав на відкритті виставки Борис Буряк.
З цією виставкою у Франківську мали би вщухнути дискусії про сучасне мистецтво, вважає голова обласної Спілки художників Микола Якимечко. Власне, на спілчанське запрошення і відгукнувся Борис Буряк.
"Ми хочемо в такий спосіб – запрошуючи до Франківська відомих сучасних художників – створити вільний мистецький простір, щоби у цій виставковій залі могли проходити різні творчі процеси різних груп франківських митців", – сказав КУРСу Микола Якимечко.
Довідково: Борис Буряк, заслужений художник України, дійсний член академічного сенату Римської міжнародної академії сучасного мистецтва – знакова харизматична постать у мистецтві Львова. Виставляється понад 40 років. Шлях Бориса Буряка у багатьох відношеннях показовий для львівської мистецької школи другої половини ХХ ст. Подібно до більшості студентів Львівського художнього училища ім. Ів. Труша (1970-1974 рр.) та Львівської Академії Мистецтв (1974-1979 рр.), він захоплювався майстрами епохи Ренесансу, тривалий час був учнем і послідовником Романа Сельського. Захоплювався творчістю французів П'єра Боннара, Жоржа Руо та Ніколя де Стаеля. Комплекс набутих вражень та певних мистецьких орієнтирів поступово укладався у власну живописну систему. Художник вважає, що завдання живописця полягає "не у малюванні кольорових плям, а у мисленні ними". Автор трактує колір "не як чисту барву", а як "складну субстанцію". Остання формується у ході поетапного допрацювання картини, накладання шарів "лисирування", використання акварельного і так званого "корпусного письма", рефлексів та фактурних ефектів, пише Орест Голубець, доктор мистецтвознавства.