Фраза "найкращий бургомістр" зобов’язує, але Іґнаци Камінський (1819-1902) увійшов в історію Станиславова саме таким. Тож не дивно, що його смерть викликала щирий жаль у містян, що й відображено в некролозі. "В середу ввечері (тобто 21 травня – авт.) Рада міста, що зібралася на засідання, отримала сумне й болісне повідомлення. Багаторічний її голова, колишній бургомістр міста Станиславова доктор Іґнаци Камінський помер у Делятині. Розпрощався з життям бургомістр, улюблений всіма сучасними йому громадянами й жителями Станиславова, який давно вже перейшов до спокою хатнього життя, але його завжди добре згадували, він завжди був хвалою й гордістю для нас усіх. Хіба ж з днем смерті він перестане жити між нами? Нерухомою, тихою і холодною залишиться тільки його земна оболонка, а дух живе й завжди буде витати над Станиславовом, він залишиться вічно жити між нами, бо то дух громадянства, братньої любові, яка огортає всі суспільні стани, великої й гарячої любові до справи своєї батьківщини, якій він, не вагаючись, присвятив усі свої статки і життя".
Що ж може зробити бургомістр, щоб заслужити таку гарячу любов і повагу? Наприклад, допомогти відновити місто після грандіозної катастрофи. 28 вересня 1868 р. в Станиславові спалахнула сумнозвісна Мармулядова пожежа, через яку згоріло 260 будинків, була зруйнована ратуша та суттєво пошкоджений вірменський костел. Прикарпатський художник Микола Варення яскраво, але з деякими неточностями зобразив цю страшну подію.
.jpg)
Мармулядова пожежа. Картина Миколи Варенні.
Коштів на відновлення будівель у міста не було. Камінський у 1866 р. зайняв посаду віце-бургомістра, а з 1873 по 1888 р. ще й був депутатом у Крайовому сеймі й австрійському парламенті. Він домігся великої позики для міста на дуже вигідних умовах, завдяки чому Станиславів досить швидко відбудували. Камінський, як тепер би сказали, суттєво підвищив свій рейтинг, тож на наступних виборах бургомістра отримав блискучу перемогу. І довів, що цілком гідний такої високої посади.
Він ефективно вирішував одвічну проблему міста – брукував дороги й розширював тротуари, упорядкував площу Міцкевича. За 20 років його каденції (1869-1889) з’явилося кілька нових вулиць, відкрили міську газовню й започаткували газове вуличне освітлення, запрацювало пожежне депо, реальна школа й нова ратуша. Камінський також був ініціатором створення Каси ощадності й Залічкового банку – важливих фінансових інституцій міста. В 1874 р. він збудував респектабельний готель, який так і називали – "готель Камінського". За радянських часів у тій будівлі працював ляльковий театр, а у 90-х роках її знесли як аварійну. Тепер на цьому місці будівля "Укрексімбанку".
.jpg)
Ляльковий театр. Колишній готель Камінського. Будинок не вцілів до наших днів.
Але влада – річ небезпечна В 1883 р. Камінський виявився вплутаним у корупційний скандал. Його виправдали, але репутація була вже не та, і, мабуть, від стресу, почалися проблеми зі здоров’ям. Камінський згодом склав депутатський мандат і подав у відставку з поста бургомістра. Проте в людській пам’яті все ж залишився найкращим головою міста. Хтозна, чи зможе хтось перевершити його досягнення?
Олена БУЧИК
