Незважаючи на високі ціни на пальне й затори на дорогах, багато хто не може уявити свого життя без автомобіля. А на початку ХХ ст. мешканці нашого міста здебільшого їздили кінними екіпажами, автомобілі ж були великою рідкістю. Проте їхня кількість, починаючи з перших років минулого століття, невпинно зростала. Одними з перших покупців “самохідних екіпажів” у Станиславові були поважні й заможні люди: власник фабрики спирту і дріжджів Ф. Ліберман, граф В. Дзедушицький, власник шкіряної фабрики Я. Марґошес.
У 1909 році в місті вже діяла механічна майстерня Юзефа Павлика, що знаходилася по вул. Третього Мая, 10 (нині вул. Грушевського). Тут ремонтували швейні та друкарські машинки, грамофони, велосипеди, інше дрібне приладдя. Крім того, в майстерні не лише лагодили, а й продавали вживані автомобілі. Як свідчать оголошення в пресі, пропонувався, зокрема, автомобіль у дуже доброму стані, що мав чотири сидіння і чотирициліндровий двигун потужністю 24 кінські сили. До речі, двигуни приблизно такої ж потужності мали перші моделі “Запорожця”.
.jpg "історія автомобілів у Станиславова")
Автомобіль на вулиці Сапєжинській (нині Незалежності)
В липні 1906 р. в місцевій пресі були опубліковані правила для автомобілістів, установлені австрійською владою. До їзди допускалися лише ті автомобілі, які спеціальною комісією були визнані придатними до використання. Водити автомобіль могли лише особи, старші вісімнадцяти років, які здали водійський екзамен і отримали відповідний дозвіл. Прохання про здачу такого екзамену подавали у Львові. Кожен автомобіль повинен був мати сигнальну трубку (свисток) і два ліхтарики спереду (фари). Всі автомобілі Галичини мали номерний знак “S”. Бензоколонок тоді ще не було, а бензин купували… в аптеках. До появи автомобілів його використовували як банальний засіб для виведення плям.
Їздити “з вітерцем” першим водіям Станиславова не дозволялося, адже діяли суворі обмеження швидкості. В межах міста допускалася максимальна швидкість 15 км/год. Під час туману, на мостах, в місцях великого скупчення людей і транспорту, на перехрестях вулиць і при в’їзді чи виїзді з брам будинків швидкість не могла перевищувати 6 км/год. Водій завжди повинен був мати при собі дозвіл на водіння та документи, що підтверджували придатність автомобіля до їзди.
.jpg)
Автомобілі на вулиці Третього Мая (нині Грушевського)
В місті час від часу проводилися переписи екіпажів, возів і коней, а з появою автомобілів до цих переписів долучили і їх. Так, у січні 1909 р. в Станиславові відбувся перепис транспортних засобів за наказом Міністерства оборони. Всі власники екіпажів, возів, коней і автомобілів повинні були подати інформацію про них на спеціальній картці, інакше їм загрожував штраф до 200 корон – немала сума, як на той час.
Незважаючи на всі ці обмеження й бюрократичні процедури, автомобільний рух продовжував динамічно розвиватися. Кількість автомобільного транспорту особливо помітно збільшилася в 30-х роках минулого століття. Так, у 1934 р. в місті було вже 150 легкових автомобілів, 30 автобусів і 28 вантажівок. І ніяких автомобільних “корків”!
Читайте також про автомобільні перегони в Станиславові – швидкість і азарт старого міста.
Олена Бучик
