fbpx

НАША ІСТОРІЯ. Станиславівські оголошення: як у місті іноземні мови вивчали

Наша історія 12:40, 04.06, 2015

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам оголошення в тогочасній місцевій пресі.

Кожен із нас розуміє, що вивчення іноземних мов – це дуже важливо. Але на практиці рівень знань часто не посувається далі фрази "My mother is a teacher, my father is an engineer". Численні курси пропонують найновіші методики опанування мов. Але чому б не згадати про ті, чия ефективність перевірена століттями?

1В далекому 1878 р. американський учитель Максиміліан Берліц заснував школу, де викладання іноземних мов базувалося на його власному методі. Він був переконаний, що найкраще брати приклад з маленьких дітей, тобто спочатку вчитися розмовляти, а потім уже читати й писати. Тоді цей метод був революційним, адже іноземні мови вивчали шляхом граматичного перекладу. Учні читали й перекладали текст, а в процесі їм пояснювали правила граматики. Берліц навчав учнів опановувати іноземну мову шляхом природного спілкування, в результаті чого вони добре знали її вже за кілька місяців.

В жовтні 1907 р. філія школи Берліца відкрилася у Станиславові по вул. Сапєжинській, 37 (нині вул. Незалежності), перший поверх. Як бачимо з наведеного оголошення, пропонувалося вивчення англійської, французької, російської, німецької, італійської, польської та інших мов. Викладачами були носії відповідної мови з вищою освітою. Наголошується також, що від першої хвилини навчання і аж до кінця учбового курсу від учня вимагають спілкуватися лише тією мовою, яку він бажає опанувати. Така система успішно замінювала перебування за кордоном. Пропонували також окремі курси етимології (наука про походження слів), синтаксису, літератури, історії літератури, ділової кореспонденції та стилізації у відповідній мові, а також підготовку до екзаменів. Школа працювала з 8.00 ранку до 22.00 вечора, тож кожен учень міг записатися на заняття у зручний для себе час. Навчальні класи складалися з двадцяти осіб, заняття проводилися по три години щотижня. Ціна за навчання була досить помірною –10 корон у місяць. Проводилися й індивідуальні заняття вдома в учня.

2

Вулиця Сапєжинська, нинішня Незалежності – "стометрівка"

В оголошенні також згадуються прізвища керівників школи: професор М. Д. Берліц, автор методу, кавалер ордену Почесного Легіону, П’єр Боден, депутат і колишній міністр, літератор М. Монпрофіт і офіцер академії Б. Колонж. До речі, школа Берліца успішно працює і в наші дні, а її філії відкриті у багатьох країнах світу.

В історії нашого міста було немало знаменитих осіб, які чудово володіли іноземними мовами. Перш за все це відомий лінгвіст Євген Желехівський, автор двотомного "Малорусько-німецького словара". Адвокат і громадський діяч Кость Левицький був перекладачем багатьох законів і упорядником німецько-українського правничого словника. Микола Сабат, директор української гімназії, вважався досконалим знавцем латини й грецької мови. Відомим поліглотом був також митрополит Андрей Шептицький, що прожив у нашому місті лише рік, але навічно ввійшов у його історію. Він володів аж десятьма мовами – грецькою, латинською, старослов’янською, польською, німецькою, французькою, італійською, англійською, єврейською, українською. Без сумніву, сучасним іванофранківцям є з кого брати приклад.

Олена БУЧИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: