За словами нотаріуса Ігоря Фріса, літній майданчик на вулиці Страчених є бюджетоутворюючим по відношенню до єврейської громади Івано-Франківська.
"Громада дуже маленька, відтак для того, щоби фінансувати громадські проекти, і були створені ці два заклади – готель "Під Темплем" та кафе "Цімес", – пояснив він.
Торік дозвіл на встановлення літника відсудили. Кафе "Цімес" подавало документи на встановлення майданчика на 52 кв. м. Кілька разів виконком не відбувався, рішення не приймалося. Це було оскаржено в суді. Судова тяганина завершилася 22 січня цього року відновленням права на встановлення майданчика. Відтак на підставі рішення суду міськвиконком був змушений укласти договір з підприємцем, який діє від імені єврейської громади. Договір був припинений, оскільки обидві сторони виконали свої зобов’язання – для власника літника це були дозвільні процедури, платежі, збори плюс рейдова перевірка на предмет того, як виконуються умови договору.
Цього року відповідно до Положення міськвиконкому про умови розміщення тимчасових споруд знову подали заяву на той самий літній майданчик по тому самому паспорту, погодженому в 2014 році головним архітектором міста.
Наразі міськвиконком не надав дозвіл на розміщення літника. Сьогоднішнє засідання міськвиконкому, де мали би розглядати це питання, не відбулося через відсутність кворуму. Зате "Правий сектор" виступив із заявою проти встановлення літника поруч із пам’ятником Страченим націоналістам.
"Підприємець має всі документи і з юридичної точки зору має право на встановлення цього літнього майданчика. Але питання перенесене на рівень морально-етичного конфлікту, – виснував Ігор Фріс після заяви Василя Абраміва. – Конфлікт намагаються роздути на тлі вулиці Страчених".
Стосовно місця й етично-моральних норм Ігор Фріс повважав за потрібне відзначити кілька важливих, на його думку, нюансів.
"Відстань від пам’ятника до краю літника складає понад 21 м. Що в принципі і пропонувалося виконкомом на громадських слуханнях з облаштування літніх торгових майданчиків, – зауважив юрист. – Літник – з легких споруд. Він не порушує ансамбль вулиці, не обмежує прав громадян – поваги до пам’яті і душевних почуттів. І коли в місті проводяться два рази на рік заходи з вшанування пам’яті Страчених, то власне працівники цього закладу і прибирають вулицю довкола пам’ятника, дають змогу підключитися до електромереж, скористатися закладами гігієни тим людям, які прийшли на вшанування. Крім того, дуже велика кількість туристів, які проходять нашими вулицями, вони так само зупиняються на терасі і приходять до цього пам’ятника".
Якщо говорити глобально, запропонував змінити ракурс Ігор Фріс, то Франківськ у 1939 році на 45-46% складався з іудейського населення. Воно складало основу містян, основу бізнесу, який на той час працював у Станіславі. І майже всі вони, нагадав юрист, були знищені у місцевому гетто.
"Жодного пам’ятника до цієї події в місті немає. До речі, в гетто загинули порядка 120 тисяч людей з усієї області. Тому не можна опосередковано вшановувати пам’ять одних і не згадувати про пам’ять інших", – уважає Ігор Фріс.
Якщо би ставити питання про доцільність влаштування будь-чого, виходячи передовсім із цих ознак, каже юрист, то ми би взагалі не могли пройти по місту. Не могли би, за його словами, розбудовувати квартал вулиці Бельведерської – там під бетонними плитами колишньої військової частини є братська могила, в якій тіла 20 тисяч чоловік, що їх розстріляли в тому ж 1943-му.
"Але місто живе. Місто розвивається. Як написано в Торі, а після того написано в Біблії: "не забувай старе і поважай нове". Треба якимось чином рухатися вперед, не обмежуючи права одних на користь інших якимись незрозумілими факторами і псевдоморальними нормами", – сказав Ігор Фріс.
Правильним буде врегулювати це питання на економічному рівні, підсумував він.