Про це свідчать результати дослідження To be Ukrainian, проведеного в 2017 році в чотирьох найбільших містах України (Києві, Одесі, Харкові та Львові) компанією "Українська маркетингова група" (UMG) спільно з Міністерством інформаційної політики, пише журнал Новое Время.
Такі цифри стали несподіваним відкриттям для авторів дослідження. Починаючи з 90-х років соціологія говорила про те, що українці – нація екстерналів, тобто людей, які покладаються на зовнішні обставини і вважають за краще уникати відповідальності за свою долю і країну. Вважалося, що в цьому громадяни України радикально відрізняються від мешканців Західної Європи і США, які є інтерналами. Тобто навпаки – беруть на себе відповідальність за все, що відбувається в їхньому житті.
Соціологічні дослідження свідчать, третина українців хотіли би змінити країну проживання. Ця цифра коливається залежно від загострення конфлікту на Сході чи економічних негараздів. Головна причина – це статки родини.
Сьогодні, більш ніж коли-небудь, українці відчувають себе громадянами, стверджує Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН України.
"Це новий феномен", – констатує він.
Серед причин кардинальних змін, що сталися зі співвітчизниками, соціологи називають революцію, кризу і війну, що звалилися на їхні плечі. Українці тепер готові ризикувати і здатні пристосовуватися до будь-яких життєвих негараздів. Водночас вони стали значно більшими патріотами, ніж кілька років тому, впевнена Наталія Бухалова, генеральний директор UMG.
Однак патріотизм цей за останні два роки зазнав істотних змін: зовнішні прояви поступилися місцем глибинним.
"Якщо 2015 року можна було стати посеред площі, взятися за серце, заспівати гімн, і цього було досить, щоб бути патріотом, то тепер – ні", – пояснює Бухалова.
Наприклад, для понад 70% співвітчизників ключовим фактором патріотизму стає не просто знання української мови, а її побутовий контекст. За останні два роки кожен третій російськомовний українець став частіше розмовляти українською мовою. Більш того, майже 60% вважають важливим використання української мови в ЗМІ – для підтримки національного духу.
Замість пасивної економії українці тепер більше орієнтовані на пошук додаткового заробітку. При цьому більш як 80% жителів країни готові проміняти престижну роботу на високооплачувану, а майже 70% – інтелектуальне і духовне зростання – на можливість більше заробляти.
Хорошою відповіддю на запитання про матеріальне благополуччя багатьом видається можливість почати свою справу: кожен другий опитаний вважає, що зараз для цього дуже вдалий час.
При цьому віру в краще українці не втрачають. 2015 року понад 60% були оптимістичними реалістами – розуміли, що далеко не все добре, але вірили в краще. Через два роки, незважаючи на те, що песимістів, як і раніше, на 10% більше, ніж оптимістів, табір тих, хто сприймає події в позитивному світлі, збільшився в чотири рази, в той час як кількість їх опонентів не змінилася.
Випробування, що випали на долю українців, вчинили ефект загартовування, подібний до того, який був у 2009 році після обвалу економіки, – так експерти пояснюють непохитну віру співгромадян у краще. Проведена потім ціннісна трансформація заклала основу того, що стало фундаментом для нинішнього громадянського суспільства.
Якби в світі існував конкурс народів на виживання, українці посіли б призове місце, вважає історик Ярослав Грицак. І цю якість в найближчі роки вони не втратять, а навпаки, будуть вдосконалювати.
Українець майбутнього – це розсудливий цинічний оптиміст, у якого немає підстав вірити обіцянкам, що все буде добре, однак ніщо не заважає йому давати відсіч усім, хто загрожує йому апокаліпсисом, продовжує експерт.
"У країні відкривається чергове вікно можливостей, – не втрачає оптимізму Грицак. – Важливість цього моменту гріх недооцінювати".