"Мені закидають, що я потоптався по території Юрія Винничука і Оксани Забужко. Але я всього лише додав в цій книзі те, чого бракує в книжках інших українських авторів", – розпочав розмову з читачами Петро Яценко.
За його словами, в книзі немає ані описів жорстоких злягань, чи бандажу, чи еротичних збочень. Немає описів прийомів, поз та практик. Однак текст насичений еротикою.
"Я би назвав цю книгу філософсько-еротичною, бо тут є певні речі, які, як мені здається, будуть цікаві читачу інтелектуальному", – оцінює свій текст автор.
Книгу він уклав як подорож двох героїв Міська та Ігнасія. Математика і художника – за типом сприйняття світу і взаємодії із ним. Цікаво, що Ігнасій, від імені якого ведеться розповідь і який виписаний товстеньким незграбою з комплексами і невдачами, – талановитий фотограф. Але – у жовтій пресі. У свого Ігнасія автор вклав, як сам зізнався, власний кількарічний досвід роботи в газеті "Експрес". Тож пошук образів Матері Божої на вікнах і деревах, репортажі без виїзду на місце подій – все це та інше, чим заробляє собі на життя герой, взяте з реальної газетної "кухні".
Але наскрізна історія – це історія його товариша Міська, який "не наш", не галичанин, в якому багато расового і національного намішано, і який утім одружується з галичанкою. Та мусить пройти й укласти для себе цей умовний путівник з галицького сексу.
Про те, що вся книжка Петра Яценка, – це вишуканий стьоб, можна здогадатися з перших її сторінок. На них – опис галицького весілля. І проблема – Місько ніяк не може позбавити свою дружину цноти.
"Власне вся книжка – це історія намагань Міська свою дружину, як казав Анатолій Дністровий, "розпечатати". Описані реальні життєві ситуації, так справді в житті буває", – серйозно каже письменник.
Спочатку його герой намагається щось зробити, але минає певний час і він втрачає інтерес, тоді починає намагатися його дружина – ця історія віддзеркалює трансформацію стосунків у шлюбі і наскрізно проходить через всю книгу. По ходу обростає перипетіями, подорожами, зустрічами – сюжетними лініями та епізодами, в яких показані характери жінок і чоловіків.
"Одні галицькі типи описані більш детально, інші фрагментарно. Багато уваги я віддав типам галицьких жінок, – посміхається автор. – Наші герої теж віддають їм багато своєї уваги – збирають кожен свою колекцію жінок, не конче будують стосунки, це можуть бути просто хвилеві захоплення, як гра, скажімо, світла й тіні".
Книга з двох частин – "Волога і світло" та "Затишок і насолода". В першій письменник намагається відтворити емоції і настрій, стан подорожнього, який потрапляє до Галичини і "опускається в таку вологу улоговину, над якою висить вода, що переломлює світло". Якщо перекласти з мови образів, то автор пропонує разом із героями по-іншому побачити звичні речі, зокрема жінок, й експериментувати з цим баченням, гратися, отримувати ефекти від переломленого світла. В другій частині Петро Яценко випорпує з обгортки еротики і відвертого стьобу цілком серйозні речі.
По-перше – характери і типажі. Не тільки галичанок, але й галичан-чоловіків. Один з характерних типів – батько дружини стражденного Міська.
По-друге, письменник піднімає тему самотності.
"Контраст зовнішнього і внутрішнього – це, як на мене, характерна риса галицьких жінок, – розмірковує Петро Яценко. – Галицькі жінки люблять створювати затишок, атмосферу домашнього комфорту, у них живуть коти, вони люблять читати книжки під пледами, люблять в'язати на спицях чи зістарювати меблі. Але ці жінки самотні. В мене дуже багато знайомих, і хлопці, і дівчата, їм більше 30, але в них еротичний досвід спілкування з протилежною статтю або зовсім маленький, або його нема. Я ставив собі запитання, чому так? Що заважає цікавим самодостатнім людям ступити крок назустріч один одному? І тут, у книзі, певним метафізичним чином я намагаюся шукати і знайти відповідь на це запитання. З допомогою своїх героїв намагаюся з’ясувати, чому так є. У нас в Галичині дуже багато людей залишаються без пари самотніми і помирають самотніми. Старі люди в старих будинках. Це прикро бачити".
Автор доручає своєму герою Ігнасію вивести формулу галицького сексу, яка би укладала ідеальні пари й ідеальні стосунки. Але фінал історії залишається відкритим.
Довідково:
У Петра Яценка вийшло 6 книг. Фактично його відкрив прикарпатський письменник Юрко Іздрик. Найвідоміша друга книжка Яценка – з назвою "Бібліотека придурків" була надрукована в журналі "Четвер", а потім перевидана в "Піраміді" як "Львівська сага". Цю книгу тричі додруковували. Її відзначили і переклали німецькою мовою.