КУРС писав, що 16 травня, в зоні бойових дій загинув Василь Джус – військовослужбовець Івано-Франківської бригади тактичної авіації повітряного командування ''Захід''.
Василь Джус загинув внаслідок мінометного обстрілу бойових позицій на Приазов’ї під час ведення двостороннього бою, повідомило Повітряне командування "Захід".
Вчора до Івано-Франківська привезли тіло загиблого.
Сьогодні в 19.00 відбудеться панахида за полеглим у Будинку смутку.
В понеділок, 20 травня, його поховають на Рогатинщині.
Попрощаються з захисником в понеділок об 11.00 у Франківську. Поховальний кортеж вирушить з Будинку смутку.
Франківська журналістка Ольга Рега бачила авто з позначкою "200" на вулицях Франківська і поділилася емоціями в мережі:
"Така тиха, сонячна субота. Аж раптом при в’їзді до Івано-Франківська з боку Галича цю тишу розриває звук поліцейської сирени. За патрульними – автомобіль з красномовним написом "200", синьо-жовтим і червоно-чорним прапорами. З чорними стрічками. У кортежі позаду – тільки одна машина. Теж з прапором і з чорною стрічкою.
Ви думаєте, що місто зупиняється бодай на секунду? Думаєте, хтось пропускає Героя, якого везуть на останню зустріч з мамою? Чи, може, хтось відмовляється від наміру перейти дорогу, пропустивши сумний кортеж? Дехто так, але більшість – ні.
По дорозі бачили двох хлопців, які зупинилися, віддаючи шану військовому. Решта – просто йшли у своїх справах. Не схиляючи голову, не стаючи на коліно. Просто миттєва зацікавленість у погляді: а що сталося? І знов байдужість.
А сталася війна – 5 років тому. І триває, триває, триває… Можна, звісно, сказати, що кожного дня хтось вмирає і народжується, мовляв, таке життя. Але дехто вмирає від куль снайперів чи під мінометним обстрілом, щоб у нас тут була тиха, сонячна субота. Та в нас вже давно багато хто навчився розділяти своє життя і війну – десь там".
На публікацію відреагувала Леся Качурова, ГО "Громадська ініціатива Галичини". Волонтерка розповіла у Фейсбук:
"Знаєте, яка єдина машина їхала за Героєм? Моя, Карл! При десятках спілок АТО і ще більшою їхньою чисельністю загиблого зустрічаємо я і Арсен Мартинюк. Інші, напевно, зайняті важливими питаннями: виборами, квартирами, ходами, світ рятують від космічної загрози.
І так на шостий рік… Нє, ну бувають випадки появи вільного часу і хтось приїжджає. Рідкісні… Мовчала? Бо так просили, бо не паплюж… Та ви самі це робите!
Скільки раз звертались до місцевої влади організовувати зустріч? Безліч, настільки безліч, що вирішили: робимо, що маємо, все інше на їх совісті. Дивуємось виборам і ситуації в суспільстві? Так самі ж зробили, своїми вчинками і відношенням.
Дякую бійцям CIMIK та працівникам Будинку смутку. Співчуття рідним. Слава Герою!" – написала франківська волонтерка.
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!
