Поезію Василя Герасим’юка зараховують до есхатологічного міфологізму "вісімдесятників" як таку, що споріднена з багатоголоссям і багаторакурсністю Святого Письма та поєднана з гуцульськими язичницькими жанрами, пише Літакцент.
Про свій родовід у розмові з Тарасом Прохаськом (серія "Інший формат" івано-франківського видавництва "Лілея-НВ") Василь Герасим’юк повідомляє таке:
"Дід, від якого у мене прізвище Герасим’юк, був командиром у січових стрільцях. Він помер від ран у 1932 році. Його два сини – мій тато і його брат, який був взятий зі зброєю в руках. Відповідно – двадцять п’ять років. А батька з мамою вислали. А по матері моїй рід теж унікальний. Дід був і ройовим, і чотовим, і сотенним. Його псевдо Котигорошко, воно зазначене всюди, де треба" [ІІ, с.13]. Тут йдеться про участь стрийка (брата батька) і діда по матері В. Герасим’юка в УПА.
Саме тому Василь Герасим’юк народився в Караганді (тодішня Казахська РСР) – місці виселення батьків. Це сталося 18 серпня 1956 року.
Сьогодні письменник відзначає ювілей – 60-річчя.
Літературна агенція Discursus привітала ювіляра в соцмережах і нагадала читачам його поезію.
СОНЕТ ПРОЩЕННЯ
Бог обернувся у лебедя роздоріж.
Де роздоріжжя, Господи, в цій гонитві?
І не безбожність нині страшна, не витвір
її, а страшний Твій образ у кожній з ніш.
Демон із вістря голки грає на бритві.
Хто винуватцям простив, крім Одного лиш?
Карб Святослава глибший і більший, ніж
все, що цей край досяг у вітру ловитві.
Хто зі Спасителем, той народився звиш,
навіть полігши за Україну в битві.
(Можна закреслити.) Сина спитай: «Простиш?»
(Знову закреслити.) Світ вже не той. Облиш.
Ти не простиш. Бо сам один не простиш
те, що прощається тільки в спільній молитві.