Рандонери – велосипедисти, переважно аматори, що долають марафонські дистанції. Бревети – це велозаїзди на довгі дистанції. Щоби стати рандонером, треба бути готовим пройти на двох колесах за короткий час дистанції (бревети) на 200, 300, 400, 600 км. Велосипедист, якому вдалося за один рік пройти всі ці дистанції, отримує звання "суперрандонер" і тоді вже стартує на веломарафоні в 1000 км. Після подолання "тисячки" рандонер має право участі в легендарному заїзді "Париж – Брест – Париж", дистанція якого становить 1200 км. Ця подія, що проходить раз на 4 роки, вважається у Франції національним святом – у культовому бреветі стартують сотні учасників з усього світу. Успішно виступають японці, корейці, філіппінці, бразилійці.
В останні три роки рух рандонерів (всі поняття – з французької) захопив і Україну. Найактивніше крутять педалі Київ, Одеса і Львів. Власне під егідою Львівського велоклубу, який співпрацює з французьким "Audax club Parisen", виступають франківці Володимир Чернишенко та Христина Зеленчук. Від початку цього року франківські суперрандонери подолали всі бревети і успішно виступили у марафоні на 1000 км. Відтак у 2019 році стартують на 1200 км в культовому бреветі з Парижа до Бреста й назад.
Свою "тисячку" Володимир Чернишенко пройшов Карпатами. Три доби життя в сідлі, понад 20 годин без сну на кожній з трьох частин дистанції. Бревети передбачають контрольні пункти, на яких велосипедистів чекає їжа і можливість відпочити.
"Найскладніше – не заснути в сідлі, – розповідає рандонер. – Це подібно на досвід, який мають водії за кермом. Продовжуєш їхати, крутити педалі, але в якийсь момент "вимикаєшся", западаєш в сон. Отямлюються добре якщо в кущах на узбіччі, а не під колесами – рандонери їдуть звичайними автотрасами поруч із машинами".
Володимир пережив кілька моментів травмування. Одного разу, коли він у Франківську переходив з велосипедом дорогу по "зебрі", його збила машина. Тож велосипедист не марнує нагоди, щоби наголосити на необхідності вдягати шолом. У його випадках саме шолом двічі зберіг голову, а отже – життя. "Шолом тріснув, як горіх. А голова вціліла", – вдається до яскравого порівняння велосипедист, щоби вкотре сказати колегам-любителям не нехтувати правилами безпеки.
Христина Зеленчук свій бревет на 1000 км пройшла дорогами Центральної України – старт і фініш був у Києві. Час дівчини – 73 години за три доби, на 5 годин більше, ніж у Володимира. По чотири години на сон за добу. Бревети передбачають ліміт часу, в який треба "вписатися" – так, на 1200 км відводять 90 годин.
"Щоразу сам розраховуєш, як їхати, скільки часу віддавати на їжу і відпочинок. Можеш приїхати на кінцевий контрольний пункт за 85 годин, а можеш на 89-й годині 59=й хвилині доповзти з велосипедом до фінішу – це також буде успіхом", – сміється Христина.
Не смішно, якщо знати, що тренуються Володимир і Христина щодня, проїжджаючи на велосипеді по 150-200 км, "пропадаючи" в сідлі добами. Взимку теж крутять педалі – якщо не в сніговй колії, то вдома, на станку.
"Спочатку це був спорт. Тепер це стиль життя із певною філософією, – каже Володимир. – Їхати – цікаво. Це дає змогу бачити світ". Ще Володимир Чернишенко зазначає, що для нього особисто важливо представити Франківськ на найпопулярнішому заїзді планети, який відбудеться в червні наступного року.
Христина Зеленчук поділяє настрій колеги і додає, що ще є етап на 6300 км – цей уважають вершиною руху рандонерів. "Цікаво це побачити і пройти", – налаштована дівчина.
Завтра франківці виїздять на тренувальний бревет в 200 км. Якщо дозволить час і знайдуться однодумці, хотіли би організувати у Франківську "соточку" – веломарафон на 100 км, початковий бревет для рандонерів.
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!