Олександра Артиша поховали кілька днів тому. 28 січня чоловік помер у Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері, куди його привезла “швидка”. Перед тим франківцю, зі слів рідних, стало зле на вулиці – чоловік вийшов з кафе, де був із товаришем. Між часом виклику “швидкої” і смертю Олександра Артиша, як розповіли КУРСу його родичі, пройшло дві години. У заключенні експертів-морфологів причиною смерті названа гостра серцево-судинна недостатність. Рідні вважають справжньою причиною смерті бездіяльність медиків. І проводять власне розслідування обставин цього випадку.
КУРС спілкувався з в.о. начальника Департаменту охорони здоров’я ОДА Миколою Стовбаном. Він пообіцяв, що медиків, причетних до смерті чоловіка, заслухають на нараді вже у понеділок, 5 лютого.
Учора КУРСу ситуацію прокоментували головні лікарі франківської “швидкої” та обласного наркодиспансеру.
З рук у руки без діагноза
“І родичі, і наркодиспансер мають право і можуть подавати на “швидку” до суду”, – почав розмову Ігор Ковалюк, головний лікар Івано-Франківської станції швидкої і невідкладної медичної допомоги.
На прохання пояснити, який алгоритм допомоги “швидкої” у подібних випадках, Ігор Ковалюк сказав:
“Якщо хворий упав на вулиці і потребує невідкладної допомоги і лікар швидкої бачить, що не може чи не має засобів надати цю допомогу на місці або в кареті “швидкої”, то госпіталізує у лікувальний заклад. Наш лікар, що приїхав на місце, оглянув хворого, поставив діагноз, прийняв рішення, що той потребує спеціалізованої медичної допомоги, і відвіз чоловіка на приймальний покій в обласний наркодиспансер.
На приймальному покої хворого передали черговому лікарю. Черговий лікар наркодиспансеру оглянув його і прийняв. Під час цього черговий лікар підписався, – у нас зберігається картка хворого з підписом лікаря, – своїм підписом він засвідчив, що хворий потребує спеціалізованої медичної допомоги в їхньому закладі”.
За словами головлікаря, у цьому випаду “швидка” зробила те, що належало, спрацювала за протоколами. “Хворого передали з рук в руки – лікарю”, – наголосив Ігор Ковалюк.
Що стосується діагнозу, який лікар “швидкої” поставив Олександру Артишу і з яким його передали в обласний наркодиспансер, то назвати його Ковалюк відмовився. “Розголошувати діагноз я не маю права, тільки зі згоди родичів”, – послався він.
На думку головлікаря “швидкої”, фатальною обставиною стало те, що Олександр Артиш вживав алкоголь.
“У відділенні екстреної невідкладної допомоги Івано-Франківської центральної міської лікарні, що на Мазепи, не приймають від “швидкої” пацієнтів із запахом спиртного. Вчора у нас була така ситуація – трьох людей у стані сп’яніння повернули. Усіх таких хворих транспортуємо в обласний наркодиспансер. Там надають спеціалізовану допомогу – виводять зі стану сп’яніння”, – повідомив Ігор Ковалюк.
Лікар пояснив, що алкогольне сп’яніння маскує будь-який діагноз. Тому, зазначив він, щоби встановити діагноз, людину спочатку треба вивести зі стану сп’яніння. “За стандартами надання медичної допомоги, пацієнта мали би виводити зі сп’яніння, перевірити життєві показники, поставити діагноз “гостра серцева недостатність”, надати ту допомогу, яка можлива на місці, і перегоспіталізувати. Але я дії колег в обласному наркодиспансері не коментую. Систему не захищаю. У цій справі бачу багато різних нюансів, це – фатальний збіг”, – завершив розмову головний лікар “швидкої” допомоги міста.
“Кризова палата” замість витверезника
Не лише фатальним збігом обставин пояснили випадок із Олександром Артишем головний лікар Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру Валерій Скопич та його заступник із медичної частини Жанна Удовик. На їхню думку, система надання допомоги “кризовим пацієнтам”, – так коректно за протоколами іменують нетверезих, – у Франківську давно потребує корекції. І цей випадок знову про це нагадав – висвітлив проблему.
“Для себе ми розібралися в ситуації. І в даний час я готуюся до доповіді на апаратній нараді у Департаменті охорони здоров’я ОДА – вона відбудеться в понеділок. Очевидно, якщо родичі чи інші зацікавлені особи звернуться зі скаргою до керівництва Департаменту, то буде призначена спеціальна комісія з фахівців, яка проведе службове розслідування і дасть відповіді”, – повідомив Валерій Скопич.
Головний лікар обласного наркодиспансеру описав специфіку роботи лікувальної установи:
“Кого і в якому стані до нас привозять? Ми є установа, яка лікує залежність. До нас взагалі не мають поступати пацієнти в стані сп’яніння. Нам треба з’ясувати у пацієнта скарги, розвиток залежності, зібрати анамнез, розпитати близьких, родичів, щоби поставити діагноз та визначити, як йому надавати допомогу. Тобто пацієнт до нас має звернутися. Те, що ми називаємо “впав після дня народження, бо йому стало погано”, – це вже невідкладний стан, рішення стосовно якого приймає “швидка допомога”.
Звичайно серед людей, що падають або лежать на дорозі, трапляються і наші пацієнти, і люди без визначеного місця проживання. Людей “в кризовому стані” підбирає “швидка” чи поліція і везуть до нас. Але не тому, що ми є чи повинні бути такою інстанцією, яка опікується цими людьми. А тому, що в свій час закрили витверезники і місто, на жаль, не взяло на себе їхні функції. Тоді легше всього було скерувати нетверезих в більш-менш підходящу за спеціалізацією установу – до нас. Так у Франківську і повелося.
І от з того часу ми виділили кімнату, яка називається “кризова палата”, куди приймаємо такі випадки. Коли людину доставляють до нас у стадії сп’яніння вираженого ступеню, коли вона не може пересуватися, ми беремо її під спостереження”.
“Кризова палата”, як побачив її КУРС, – це невелике приміщення із одним заґратованим вікном, всуціль сірого кольору. Кімната без меблів, з батареями. Приблизно половину простору займає невисокий поміст, що править пацієнтам, залежно від їхнього стану, за ліжко чи лавку. Матрасів, подушок та іншого м’якого інвентаря, мовою лікувальних закладів, тут теж немає. “Кризові” пацієнти, а на час нашого візиту таких було двоє, проходять у “палаті” процес фізіологічного витвережування. Простіше кажучи, сплять і приходять до тями. Під наглядом медиків – ті час від часу заходять до “хворих”.
У «кризовій палаті» обласного наркодиспансеру 28 січня помер Олександр Артиш. Як стверджує головлікар Валерій Скопич, смертельний діагноз «гостра серцева недостатність” (вказаний у посмертній довідці) “швидка” не зафіксувала. “Швидка” написала просто “алкогольне сп’яніння”. Орієнтуючись на загальний стан і запах. Треба перевірити, яка в них була можливість, щоби зібрати грамотно анамнез”, – сказав Скопич.
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!
7,5 проміле в крові та інші нюанси
“Як ми всі розуміємо, стан сп’яніння може маскувати інші захворювання. Як-от інсульт, інфаркт, отруєння, травми. Тому нашим внутрішнім регламентом визначено, кому спостерігати за “кризовими хворими”, як і що робити, коли ці стани ускладнюються”, – продовжує головний лікар наркодиспансеру.
“Кризові хворі” – відповідальність лікаря відділення інтенсивної терапії. Хоч реанімація в обласному наркодиспансері, знову наголошує Валерій Скопич, для того, щоби лікувати ускладення алкоголізму і наркоманії. Це гострі психози, епілептичні статуси, важкі токсичні прояви абстинентного синдрому. У відділенні на 6 ліжок цілодобово чергує лікар-анестезіолог. Саме він спостерігає за пацієнтами у стані сп’яніння.
“Наше завдання – не пропустити той момент, коли людині у стані сп’яніння стає дуже погано від інших причин. Дуже часто бувають і внутрішньочерепні травми, і внутрішньочеревні катастрофи, інфекційні захворювання. Тоді ми переадресовуємо цього пацієнта у спеціалізований заклад.
У нас є наказ Департаментиу охорони здоров’я ОДА від 2013 року, який регламентує, в який заклад у якому випадку при якій патології доставляти хворих. І ми домовилися, що коли в хворого є садна на голові, які свідчить, що є чи може бути внутрішньочерепна травма, то ми переадресовуємо п’яну людину в ургентну лікарню чи ЦМЛК, і вони її приймають. Роблять їй МРТ, інші обстеження, і якщо травма не підтверджується, ми забираємо назад.
Так, для “швидкої” це їзда, туди-сюди, витрати ресурсів. Та якщо ми не маємо ні рентген-обладнання, ні спеціалістів-нейрохірургів, ні кардіологів, то справляємося так. От у нас лише за вчорашній день поступило таких 9 “кризових пацієнтів”. Жодного ми не відправили. А один просто втік – обматюкав нас усіх і забрався. Щодня маємо такі випадки”, – ілюструє особливості спостереження за “кризовими пацієнтами” Скопич.
“Кризового” Олександра Артиша також не відправили, а залишили на “фізіологічне витвереження”. Головлікар запевняє, що анестезіолог тричі підходив до нього впродовж 40 хвилин. Перший раз – коли хворого приймали.
“Застороги щодо гострої патології у Олександра Артиша не було. Якби “швидка” поставила на перше місце гостру серцево-судинну недостатність, може б, ми й не прийняли його. Але пульс поміряли при них, вони вказали тиск, і ні на що не було підозри. Він поступив дійсно як п’яний. Але ніхто не думав, що він міг стільки випити. У нього було 7,5 проміле в крові. Це смертельна доза алкоголю, він би не вижив ні при яких обставинах, незважаючи навіть на молодий вік”, – каже Скопич.
Другий раз до Олександра Артиша підійшли на 14-й хвилині його перебування в наркодиспансері – щоби взяти кров, написав головному у пояснюючій лікар-анестезіолог. Взяли аналіз крові на “біохімію” та на вміст алкоголю. Як пояснив Валерій Скопич, результат концентрації алкоголю можна дізнатися, зважаючи на специфіку роботи лабораторії наркодиспансеру, тільки на наступний день. Решта досліджень виконують цілодобово. Черговий лікар чекав результати біохімії крові і наступний раз відвідав пацієнта на 35-й хвилині – і побачив, що він став гірше реагувати на больові подразники.
“Лікар побачив, що щось не так, хоч пульс і дихання на той час були в нормі, і пішов готувати місце в реанімації – там були дві “білі гарячки”, всі ліжка заповнені, і треба було когось кудись забрати, – продовжує Скопич. – Коли відбувається фізіологічне витвереження, то людині поступово стає краще. А тут було навпаки – поки зробили аналіз і дочекалися результатів, пацієнт помер. При цьому всі параметри, з якими його привезли, були стабільні. Тут просто не встигли, розумієте. Такий збіг обставин”.
Як повідомили родичі Олександра Артиша, морфологи також взяли у покійного аналіз крові на вміст алкоголю. Результати у цьому випадку будуть відомі через два тижні. Що стосується даних обласного наркодиспансеру, то рідні покійного, самі медики, заздалегідь застерігали про можливість фальсифікації результатів у документах. І навіть називали показник проміле, який можуть приписати померлому, – саме 7 проміле.
Щоб уявити собі, що таке 7 проміле, нагадаємо, що в Україні поліцейський драгер зафіксував найвищий результат ступеня сп’яніння 4,7 проміле. Показники вище 5 драгер не показує, оскільки така доза є смертельною: не можна мати 5 проміле і залишатися живим. Яким чином франківець міг з 7,5 проміле ще мати пульс, тиск і дихати – не зрозуміло.
Співчуття і претензії
“Нам дуже шкода. Співчуваємо родичам померлого, – висловилася заступник головного лікаря обласного наркодиспансеру з лікувальної роботи Жанна Удовик. – Але треба сказати, що 95% пацієнтів у стані сп’яніння в нашому диспансері – мешканці міста Івано-Франківська. І управління охорони здоров’я міста і мерія мали би подумати, як допомогти своїм мешканцям, як зробити так, щоби такого, як з Олександром Артишем, більше не ставалося”.
“Звичайно, ми б хотіли, щоби у Франківську було при станції швидкої допомоги стаціонарне відділення невідкладної допомоги, як це є в усьому світі. Куди мають привозити всіх “кризових пацієнтів” – чи він в норковій шапці, чи в подертій куртці, чи з маєтку, чи з вулиці, чи напахчений парфумами, чи з коростою і вошами. При нашій матеріальній базі ми не можемо це зробити. І знаєте чому? Бо ми є обласний заклад. І з трудом домовляємося з місцевою владою. За 33 роки моєї роботи на цьому місці є велике досягнення, що от тільки минулого року місто нам профінансувало тест-системи на наркотики для водіїв і для дітей тестування під час профілактичних оглядів”, – каже Валерій Скопич.
Головлікар обласного наркодиспансеру наголошує, що недосконала, неправильно налагоджена на цей час система допомоги “кризовим пацієнтам” є проблемою для всіх, хто до неї причетний. І для лікувальних закладів, і для “швидкої допомоги”, і передовсім для франківців.
Наталка КУШНІРЕНКО