Допит прокурорами обвинуваченого Руслана Коцаби тривав понад дві години. Сторона обвинувачення задаватиме питання підсудному також на етапі дослідження матеріалів справи судом.
КУРС пропонує читачам ознайомитись з тим, як проходив допит обвинуваченого у державній зраді Руслана Коцаби.
— (прокуратура)Чи проходили ви службу у Збройних силах?
(Коцаба) Так, у 84-86 роках в учебці у Псковській області, місто Опочка.
— Чи були ви після служби в армії прийняті на військовий облік? Якщо так, де саме?
Прийнятий на військовий облік за часів СРСР, потім за часів СРСР був перереєстрований у Львівський військкомат, бо я там поступив в інститут. Після того я до військкоматів не мав відношення. Хоча знав, що, напевно, у зв’язку з тим, що Україна з УРСР стала Україною, то відповідно вони мою облікову справу (я перша група обліку на військкоматі), напевно, передали для потенційно української армії. Ми бачили “Файна юкрайна!”, то ви, думаю в курсі, що там було.
— Після Львова була зміна місця перебування на військовому обліку, допустимо, в Івано-Франківську?
Ймовірно, мою облікову карточку після Львова передали на Івано-Франківськ. У моєму військовому квитку немає відмітки, що я зі Львова став на облік в Івано-Франківськ.
— До моменту затримання було вам відомо про порядок і строки перебування громадян України на військовому обліку?
Я знав. Указом Президента про часткову мобілізацію з 20 січня усі чоловіки до 60 років, які не мають трьох дітей, є потенційно військовозобов’язаними.
— До моменту затримання ви це знали?
Так, звичайно.
— Чи було вам відомо, що ви досягли граничного віку ще до цього указу, ще згідно з попереднім законом, який регулював це питання, і у зв’язку з цим ви були зняті з військового обліку?
Офіційно жодного повідомлення, що я знятий з військового обліку, не отримував. Військовий комісар пояснив, що у них не було фінансової можливості повідомити всім про зняття з військового обліку після 45 років. Цього мені не робили.
– Чи було вам відомо про порядок перебування і зняття з військового обліку до Указу Президента, яким збільшено граничний вік?
Ще раз повідомляю, до Указу Президента я думав, що мене зняли з військового обліку, хоча офіційно мене ніхто про це не повідомляв.
— Чи відвідували ви приміщення Івано-Франківського військкомату?
Я не знаю навіть, де він навіть зараз знаходиться. До армії було, у Львові було, бо треба було на облік стати, то ще за Радянського Союзу було. Коли Україна і стали глибоко патріотичні збройні сили, то я не мав відношення.
— Чи було таке, що ви подавали відомості до Івано-Франківського військового комісаріату про себе, відомості про сімейний стан, про місце роботи, народження дітей і таке інше?
Ще раз повторюю, з Івано-Франківським військкоматом я не стикався. Я навіть не знаю, де він знаходиться.
— Як ви можете пояснити, що у вашій обліковій карточці, яка долучена до матеріалів справи, є відомості про дружину, з якою ви заручилися 2000 року?
Я не знаю, я свій військовий квиток тримав вдома і давав лише там, де влаштовувався на роботу. Ще раз повторюю: я не знаю, де знаходиться той військкомат, і документів я не подавав.
— Коли і де ви записали відеозвернення до Президента України?
17 січня ввечері на вулиці Ленкавського. Я тоді готувався до Водохреща, і я в озері купався в ополонці.
— З якою метою було записане відео?
Мета у назві “Інтернет акція: відеозвернення до президента Порошенка”. Можливо, там пише ще з приводу мобілізації, я не пам’ятаю.
— Де ви опублікували це відеозвернення?
На власній сторінці відеохостингу ютуб.
— Чому ви надали публічності вказаному зверненню?
Щоб президент його прочитав. Звернення було до президента. Я зі своєї сторінки звернувся до президента. Я за нього голосував, мушу визнати.
— Чому ви не звернулись особисто до Президента в якийсь інший спосіб?
Я звертався і через сайт Адміністрації Президента. Всі знали про мою антивоєнну позицію. Я планував через Інтернет звернутися до президента Порошенка і, можливо, мої друзі по соціальній мережі теж захочуть звернутися до президента Порошенка з приводу незаконної мобілізації без оголошення військового часу. Я і зараз вважаю, що мобілізація незаконна, але за це не мають рік тримати у тюрмі.
— Ви розуміли, коли розміщували звернення, що його побачить велика кількість громадян, у тому числі і призовного віку, які підлягають мобілізації?
Коли пишеться у соціальній мережі, я не знаю, хто його буде дивитися, хто ні. Це моя особиста сторінка. Якщо комусь цікаво, він ставить лайк або зробить репост, кому не цікаво, він ставить донизу палець. То є інтернет-простір, там є демократія.
— В особистому відеозверненні ви сказали: “Закликаю всіх адекватних людей відмовлятися від мобілізації”?
Не пам’ятаю такого. Але якщо я звертався до адекватних людей, то це ті люди – християни, гуманісти, які вважають війну злом, яке придумав диявол. Бо коли злом на зло, то не християнство, то сатанізм. Ми маємо любити навіть ворогів своїх. Це я всім наголошував. Це я так пояснював тим, хто не вважає себе християнином, або вважає рейковими християнами. Я старався, щоб моя позиція дійшла до адекватних людей, неадекватні її не сприймуть. Якщо людина вважає, що вбивати інших людей – геройська професія, то Бог йому суддя.
— Ви сказали, що відеозвернення було суто до президента, але чому ви зверталися до інших адекватних людей?
Ви зрозумійте, у соцмережі, окрім президента, може, ще хтось побачить. У соціальній мережі панує демократія, я надіюсь, поки що. Це коли людина хоче – дивиться, не хоче – не дивиться. Я ще раз пояснюю, що це є півтора терабайта відео Вулгд якість. Це качати треба на якісному Інтернеті. Коли тут всякі так звані свідки десь на фронті типу через телефон качали відео, це вже показує якість вашого досудового слідства.
— Ви розуміли, що відеозвернення може бути доступне іншим громадянам України?
Так, може бути доступним.
— Що ви мали на увазі у відеозверненні у тезі “російських військ на Сході України майже немає”, що під цим розуміти?
Слово “майже” означає майже. Може бути прокурор, а може бути майже прокурор. Майже – то означає, що швидше за все вони є, але я не міг стверджувати, як чесний журналіст, того, чого не бачив. Я допускав, що є диверсанти, бо диверсанти там, де є війна. Так само і від України є розвідувально-диверсійні групи у ДНР, ЛНР. Так само і від Росії, швидше за все, є. Доказано для таких людей, які не знають і задають дурні питання, спіймано двох ГРУшників і зараз їх судять. Навіть Путін сказав – є люди, які виконують спецзавдання, але я їх не бачив і не міг про те говорити, тому сказав “майже немає”.
— Як ви можете пояснити, що більшість допитаних нами свідків, бійців АТО, підтвердили факт участі кадрових службовців РФ у бойових діях на сході України?
Я не був там, де вони, я не міг бачити того, що бачили вони. Якщо вони воювали і говорили, що через бінокль могли розрізнити, що це є не російський найманець або російськомовний з Криму, а саме російська регулярна армія, то Бог йому суддя.
— То поясніть, чому у своєму відеозверненні зробили категоричну заяву, що російських військ на території України майже немає?
Глибоко нешанований мною пане прокурор, категоричність, про яку ви стверджуєте, вона не сумісна зі словом “майже”. Щось мудріше запитайте.
— Як можете пояснити заяви, що на території України відбувається громадянська, братовбивча війна без участі збройних сил Росії?
Це є моя власна думка, моє оціночне судження про те, що я побачив на власні очі по обидві сторони фронту. Я і зараз, хоча уже рік у тюрмі гнию, буду стверджувати, що це є братовбивча війна. Правда, зараз вона перетворилася на джерело збагачення через потоки контрабанди, мародерство, заручників і всякі пропускні пункти.
— Чи було таке, що свої оціночні судження стосовно того, що там триває братовбивча війна, ви фактично називали причиною того, що громадяни України мають відмовлятися від мобілізації?
Це ви так кажете. Наскільки я пригадую, бо я рік не чув того, що говорив, я тут дуже тупію. Я стверджував, що громадянська війна, і, дійсно, що це братовбивство треба припинити, але я категорично не стверджував – не йдіть не воюйте… Добровольці, я так і сказав, Бог вам суддя. Я звертався до насильно мобілізованих. Бо коли людина думає, що їй дадуть десять соток землі під Франківськом, на Буковелі, а вона не знає, що їй дадуть автомат, два рожка патронів і скажуть – стріляй в ту сторону, бо там твій ворог. І вона мусить виконувати наказ, бо інакше вона дезертир або зрадник. І тому я би хотів, щоб люди усвідомили. Повторюю, я звертався не до прокурора, я звертався до адекватних людей.
— З якого часу ви займалися журналістською діяльністю?
Як позаштатний кореспондент телеканалу “Галичина” з 2007 року. Я тоді займався громадською і політичною діяльністю і, звичайно, вони мене трусили, коли було якесь скандальне відео, то я їм давав. 4 роки власним кореспондентом телеканалу ЗІК, 2011-2014. З весни 2014 і до дня арешту працював стрингером телеканалу 112.
— Чи був факт, що телеканал 112 припинив з вами трудові відносини?
Не чув такого, не знаю.
— Як ви поясните інформацію від телеканалу, що ви надавали послуги стрингера телеканалу по договору до 31 грудня 2014 року, після чого договір не був пролонгований і вас було поінформовано відповідним листом?
У матеріалах справи є оригінал угоди між мною і телеканалом, де йдеться, що якщо мені протягом місяця до завершення угоди не повідомляється про її розірвання, то вона автоматично пролонгована на рік.
— Тобто ви вважаєте недостовірною інформацію 112 телеканалу про те, що угода з вами не була пролонгована?
Я про це не чув, я в січні робив включення на 112 канал.
— Лист про розірвання угоди від телеканалу ви не отримували?
Клянуся, не отримував такого листа.
— Чи було у відеозверненні, що ви називали себе журналістом 112 каналу?
Здається, було.
— Чому ви, не знаючи достеменно, чи являєтеся журналістом 112, називали себе їхнім журналістом?
Я знав, що якщо угода не розірвана, то вона автоматично пролонговується. Тому я вважав себе журналістом 112 каналу.
— Скажіть, будь ласка, з початку проведення АТО на Сході, куди саме ви їздили і скільки разів?
Перший раз я поїхав у кінці травня до батальйону “Айдар”, він тоді знаходився у лісі біля Старобєльська. Я там побув два тижні. Потім на запрошення їхнього місцевого телеканалу я поїхав у Луганськ, там уже були захоплені ОДА і СБУ. Був там тиждень. Потім я об’їздив всю лінію фронту. Простіше назвати, де я не був. В ЛНР я був лише один раз, коли мав акредитацію. У ДНР, тобто Донецьку, я був. У мене було завдання, не пов’язане з репортажами, жодного включення я звідти не робив.
— Їздили ви тути як громадянин України чи журналіст?
Я їхав як громадянин України, як пацифіст, як журналіст телеканалу 112 я виконував редакційне завдання.
— Чи брали ви участь 22 січня 2015 року у передачі “Прямим текстом”? З чиєї ініціативи було це включення, з ким домовлялися про ефір?
Це ток-шоу на телеканалі ЗІК. На тому каналі я навіть лишився позаштатним кореспондентом. Більше того, на ЗІК я робив з “Айдару” включення. Запросив мене Остап Дроздов – ведучий, мій колега. Сказав, що будуть всі точки зору і будемо розглядати питання мобілізації.
— Остап Дроздов – то хто?
Колега-журналіст.
— Саме на його пропозицію ви погодились?
Так.
— Про тематику ток-шоу вам було відомо?
Було відомо. Коли ведучий запрошує, то він говорить тему, щоб я підготувався. Тоді була тема незаконної мобілізації.
— Вже в ході програми обговорювалось питання мобілізації, там був присутній фаховий юрист і доводив, що четверта хвиля мобілізації є законною, а ви все одно продовжили вважати мобілізацію незаконною?
Я вам пояснюю, що принцип ток-шоу – це коли є різні точки зору і кожен обґрунтовує свою. Чому я маю вірити юристу, який ніколи на війні не був, а я все бачив власними очима те жахіття, яке творилося з одного й іншого боку? Я тоді хотів і зараз хочу припинення того братовбивства, а мене тримають у тюрмі.
— Чи мав місце факт, що ви розмістили у мережі Інтернет зразки заяв про відмову від мобілізації? Звідки ви їх отримали і з якою метою ви їх поширювали?
Їх мені надіслав блогер з Надвірної Лесюк, я виправив там граматичні помилки і виставив. З Лисюком так грамотно переговорили СБУшники, що він сказав, що заради жарту їх мені надіслав.
— З якою метою ви виставили заяви в Інтернет?
Як християнин, як гуманіст, пацифіст, як військовий кореспондент, який бачив жахіття війни, я думав, що, можливо, хтось собі для своєї внутрішньої аргументації добавить якісь граматичні вислови. Навіть добре, що вони виявились юридично безграмотними і ніхто ними не скористався.
Чи розуміли ви що такі дії щодо поширення цих заяв могли негативно вплинути на хід четвертої хвилі мобілізації?
Думаю, що не розумів. Хто я такий, щоб міг вплинути, щоб люди не виконували Указ Президента про часткову мобілізацію. Хто я такий є? Я міг просто порадити, але щоб сказати роби то або роби то. Чи я Вольф Мессінг? Сказав прокурор вийде – і ти вийшов, такого бути не може.
— Яка кількість підписників була у вас у Фейсбуці?
Станом на день арешту я був лідером в Івано-Франківській області по Фейсбуку. Здається, тоді було більше 20 тисяч. Нагадую, для прокурорів: то є соціальна мережа – територія свободи, де може кожен говорити все, що заманеться, окрім закликів до повалення державного ладу.
— Чи було таке, що, перебуваючи у Львові 22 січня 2015 року, ви брали участь у програмі “Врємя покажет” російського першого каналу? З чиєї ініціативи?
Я брав участь у десятках телепрограм різноманітних країн світу, я давав десятки інтерв’ю письмово і усно. У тому числі і російському каналу. Я давав коментар через скайп-включення, особливість якого полягає у тому, що мене орієнтують, яке буде запитання і коли буде включення, і я тоді даю відповідь, я не чую, про що говорять до мене і після мене у студії. Це такі технічні особливості скайп-включення.
— Можете назвати інші країни світу, Західної Європи, в телепередачах яких ви брали участь?
Скайп-включення я робив лише на українські і російські канали. Думаю, що недоречно робити включення на німецький канал українською мовою.
— Поясніть, чому ви брали участь саме у передачах російського телебачення, а не будь-якого іншого?
Ті, що зверталися, я тим відповідав. Я свідомо нікого не шукав.
— Ви знали на той час, яка існувала суспільна думка в Україні і в більшості країн світу щодо того, що РФ є агресором в Україні?
Вже будучи арештованим, я дізнався, що всі показники мобілізації на Західній Україні були зірвані, люди дійсно не хотіли йти воювати за олігархічні інтереси – це я дізнався. Хоча коли я ще готував сюжети, знав, що з Небилова шість автобусів заробітчан поїхали в Росію, я знав, що у Черемхові воєнкома запхали у туалет жінки, які не хотіли відправляти своїх чоловіків на скотобойню.
— Чому ви говорили російському суспільству, що ви проти мобілізації, яка оголошена в Україні?
Зрозумійте, я говорив всім, хто це питав. Не лише російському суспільству, українському, польському, німецькому. Я хотів донести, що не можна у 21 столітті вбивати людей лише через те, що вони не хочуть жити з тобою.
— Чи правильно я зрозумів, ви виступали з миролюбивих, пацифістських міркувань?
Я намагався донести, що я проти війни.
— Чому ви не звернулися до російського суспільства з проханням не їхати в Україну воювати? На той час в Росії набиралися добровольці воювати в Україну. Чому ви не скористалися можливістю закликати їх цього не робити?
Я не тільки звертався до росіян. Я навіть брав участь у телемості між Франківськом і Луганськом, щоб знайти точки дотику, бо це ненормально – вбивати людей.
— Я перефразую, чи зверталися ви до громадян Росії, щоб вони не їхали до України, чи тільки говорили про те, що закликаєте українців не мобілізуватися?
Мені здається, я говорив, що не можна людей вбивати за те, що вони не хочуть з тобою жити. В Росії є 15 мільйонів української діаспори.
— У передачі з росіянами ви говорили: українці, не вбивайте один одного. А чи говорили: росіяни, не їдьте воювати в Україну?
Говорив і так, і так.
— Хто вас запросив до скайп-включення російського каналу?
Дзвонить людина, питається, чи хочете зробити включення, я кажу – хочу. Вона: «Ефір через 30 хвилин. Ви будете готові?» Кажу «так» і йду шукати кращу точку ві-фі. Це включення було зроблено з кафе.
— Ви знали людину, яка вам телефонувала?
Ми зналися з журналісткою, колегою моєю.
— Чи отримували ви акредитацію журналіста від так званої ЛНР?
З так званими переговори не ведуть. Акредитацію я отримав в ОДА від прес-служби ОДА. На акредитації є печатка Луганської обласної адміністрації. На той момент у Луганську була захоплена ОДА і СБУ.
— Для того, щоб отримати акредитацію, ви подавали якісь документи, як це відбувалося?
Була усна рекомендація моїх колег-журналістів з Луганська і давав своє посвідчення журналіста телеканалу 122. Плюс видно, що у мене камера, штатив.
— Хто саме видавав, яка посадова особа, якась організація чи що?
В Луганській ОДА в кабінеті, на якому пише “прес-служба ОДА”. Працівниця, яку звали Оксана, дала мені цей документ, на ньому є червоно-чорними літерами написано “Луганська народна республіка”, підпис і печатка Луганської ОДА.
— Ви наголошували, що були єдиним акредитованим в ЛНР журналістом з України?
Там було багато іноземних журналістів: з Латвії, навіть було двоє китайських журналістів, поляки були, з Росії було багато журналістів, всі вони проходили таку акредитацію. Ще раз нагадую: робота в зоні бойових дій без акредитації – це самогубство, бо вона прирівняна до шпіонажу. Я це знаю, тому і хотів працювати у межах закону. Ця пані Оксана сказала, що ви перші, і ми зацікавлені, щоб журналісти з України показували, що там відбувається. Нагадує – день перед тим був вибух під час мітингу перед Луганською ОДА, загинули 12 людей, з них 9 жінок, жодного у формі не загинуло. Загинув мій хороший знайомий, афганець, який хотів їх там всіх примирити. Літак скинув бомбу у скупчення народу. А потім сказали, що це вибухнув кондиціонер, а якби тоді покаялися, посипали голову попелом, то, може би, й можна було ще залагодити. Єдине добре, що після мого включення у зоні АТО офіційно заборонили використовувати авіацію.
— Чи було таке, що 20 червня 2014 року ви розмістили відеоролик “Руслан Коцаба з-під Луганської ОДА”?
Так.
— Чи ви підтверджуєте, що у категоричній формі звинуватили українських військових у вбивстві мирного населення у зв’язку з тим вибухом?
Я ніколи не говорю у категоричній формі. Я як журналіст намагаюся подати різні точки зору. Наскільки пам’ятаю, під час того включення я дав можливість людям, які прогулювалися у парку, щоб вони про це розповіли, бо вони були очевидцями, я не був очевидцем, я лише бачив гілки поламаних дерев.
— Чи ви особисто заявляли у відео, що українська армія вбила мирних жителів Луганська?
Не пригадую.
— У матеріалах справах є, що ви це говорили.
Ну, як послухаю, тоді я пригадаю.
— На підставі яких фактів, судових рішень чи рішень міжнародного трибуналу ви обґрунтували своє рішення щодо загибелі мирних жителів з вини української армії?
Я переповів те, що мені стало відомо. Я бачив понівечений парк, гілками встелена земля, діри у стовбурах від осколків і дві паралельні воронки від “касет”, бо це були касетні снаряди. Остання касета залетіла у стіну ОДА. Я це все побачив, опитав свідків і зробив своє припущення. Але щоб це було категорично, то ні.
— Є у вас якась спеціальна освіта у цій галузі, щоб давати експертні оцінки і робити такі висновки?
Як кожна адекватна людина, яка проходила службу в армії, я прекрасно розумію, що таке воронка від вибуху.
— Тобто нема у вас експертних знань у галузі?
Що ви розумієте під експертними знаннями?
— Яким чином ви визначили, що саме українські військові вчинили вбивство мирного населення. Чи це були ваші висновки як фахівця з вибухотехніки, чи це були покази свідків? На якій підставі ви зробили цей висновок?
Я зробив висновок з різних джерел інформації, я бачив відео, я опитував свідків, я бачив плями крові, кишки, це все я бачив. Я знімав дірки в деревах, ці всі ями, і до мене підходили люди, щось питалися, помагали, ну, такий двіж був. Вони мені розповідали, хтось сказав на камеру, хтось відмовився. Це все є на моїй особистій сторінці у Ютуб.
— З чого ви зробили висновок, що руйнування утворилось саме від цієї зброї?
Я на фронті бачив багато дуже наслідків вибухів. Це коли у лісі навіть, і ти дивишся – зелена пляма, то значать, там упала міна, бо осколки січуть листя і дрібні гілки, все покривається зеленим, там все було посічено осколками. Було добре видно, що це вибух. Тільки дебіл або дуже нечесна і непорядна людина могла придумати, що вибухнув кондиціонер і загинули 12 людей.
— Чи мав місце факт, що після повернення із зони АТО в кінці червня 2014 року ви також давали інтерв’ю 112 каналу і звинуватили українських військових у вбивстві мирних мешканців Луганська?
Так, було. Давав інтерв’ю. Дадуть можливість – зараз теж дам інтерв’ю. Я не брешу, то, що я бачив, я за то буду вмирати.
— Ви бачили сам вибух чи вже наслідки?
Вибух я бачив у мережі Ютуб з різних камер з різних ракурсів. Вибух я бачив, свідків опитав, на відео зняв, ями познімав, кров познімав. Що ще треба було?
— Ви бачили український літак у той момент?
В Луганську тоді була така паніка, що якщо включали сирену, це означало “Воздух”, то ми бігли де тільки можна, ховалися по маленьких підвалах, там була паніка, бо тоді українські літаки несли на собі зброю.
— Я так зрозумів, що літак ви тоді не бачили?
В той момент не бачив, але літаків у Луганську багато літали але слава Богу – перестали.
— Чи знайомі ви з особою Олена Диба?
Знайоме щось, напевно, журналістка.
— При яких обставинах познайомились?
Не знаю, якби ви хоч фотографію показали. Ви уточнюйте, хто вона така, мені здається, що це хтось з підписників у Фейсбук.
— Олена Диба – це журналіст першого російського телеканалу. Ви з нею зустрічалися? Де, при яких обставинах?
Швидше всього, вживу з нею не зустрічався, але в інтернеті спілкувався.
— Як ви можете пояснити факт, встановлений досудовим розслідування, передачі вами Олені Дибі у мережі Фейсбук відомостей щодо командира батальйону Комара?
До мене, як і до більшості моїх колег-журналістів, кожного дня зверталися колеги, які питалися координати своїх потенційних інтерв’юерів. Це нормальна світова практика, ми обмінюємося координатами. Тому те, що я давав не менше десяти людям номер телефону командира 5-го батальйону Віталія Комара, не вважаю злочином.
— Чи було таке, що в місті Москва РФ 23 січня 2015 року ви брали участь у програмі “Спеціальний кореспондент” на телеканалі Росія 1?
Було.
— На чиє запрошення ви туди поїхали, яким транспортом, хто вас фінансував чи ви за власний кошт їздили, де проживали?
Летів літаком. Запросив мене телеканал офіційно, надіслали запрошення, пояснили мені тему, яка буде. Вислали мені через Фейсбук зісканований авіаквиток на рейс, і я поїхав. Там жив у готелі. Слідчому Рудницькому я передав навіть карточку з готелю, в якому жив.
— За власні кошти ви їздили і проживали?
Ні. Вони мене запросили, вони проплатили мені дорогу. Єдине, що вони мені не повернули кошти за поїзд до Києва і з назад.
— Чи була вам відома тематика передачі до вашої участі в ній і чи знали ви, хто братиме участь?
Тематика була єдина, яка хвилювала людей, – громадянська війна в Україні. Зважаючи на цю тематику, я запитав, хто буде присутній від української сторони. Мені сказали, що будуть присутні керівник місії НАТО в Росії, Ярослав Ковтун – працівник українського посольства, політолог Кость Бондаренко, будуть присутні кілька народних депутатів. З російського був Жиріновський, більше тих не знаю. Я приїхав під самий кінець, бо мене затримали в аеропорті. Тематика була на тему війни в Україні на Донбасі. І коли Жиріновський почав говорити про двох рабів, тоді була така погрємуха, що їдуть туди з “Правого сектору”, аби собі два раби привезти. Це така дитяча ксенофобія типу як “хто не скаче, той москаль”. І коли він це сказав, я попросив у Жиріносвького слово, щоб йому заперечити, і сказав, що це є тупий армійський гумор, а ми знаємо, що в армію розумні люди… ну… Крім того, є таке питання – диверсійні групи і я як колишній директор музею визвольної боротьби імені Степана Бандери в темі, я знаю, що ті, що найбільші були “бандерівці”, потім виявлялися спецбоївками НКВД і, навпаки, наша служба безпеки ОУН переодягалася в НКВДистів. Це війна, це найгірше, що люди роблять по відношенню один до другого, це є скотство. Лише непорядні, аморальні нехристияни можуть підтримувати війну.
— У цій передачі ви намагалися закликати громадян РФ не брати участь у воєнних діях на території України?
Там не було такої можливості. Я не знаю, можливо, будемо переглядати, але, наскільки я пам’ятаю, питання про мобілізацію не було.
— Який, на вашу думку, характер носила програма – антиукраїнський чи проукраїнський?
Це ток-шоу, кожен говорив свою думку, представник українського посольства свою думку, представник НАТО свою, політолог Кость Бондаренко – свою. Я, правда, прийшов в кінці і не знаю, про що вони говорили.
— Ведучий яку позицію займав, об’єктивну, неупереджену?
Це є оціночні судження. На мою думку, інформаційну війну не можна виграти, якщо у неї не воювати, у нас немає інформаційної війни, і ми повністю програли її Росії. І коли не їхати не говорити, а тільки фури з контрабандою перепиняти, піаритися, то тоді далеко не заїдеш.
— 25 січня 2015 року чи був факт, що ви брали участь у телепрограмі “Центральне телебачення” російського НТВ?
Напевно, що брав
— З ким домовлялися про участь у програмі?
Повторюю, домовляються журналіст з журналістом. У даній ситуації я був як учасник програми, я знаю, що таке скайп-включеня, мені приходить повідомлення із запрошенням, я вирішую, чи мені його приймати, чи ні. Тоді мені дзвонять, що ефір тоді-то й тоді і я кажу, погоджуюся чи не погоджуюся.
— Вам була відома тематика передачі?
Тематика вже другий рік в Україні одна: як зупинити братовбивство і громадянську війну на Сході.
— Чи знайомі ви з журналістами російського телеканалу НТВ?
Колись я давав НТВ сюжет, як у Верховині чоловіка ведмідь погриз. По скайпу спілкувався з ними, пересилав їм відео, свій чорновик продав. До речі, гарно розрахувалися. І давав унікальне відео, коли мольфара вбили.
— У січні 2015 року ви спілкувалися з журналістами вказаного телеканалу?
Я спілкуюся з усіма, хто мені дзвонить.
— Чи зв’язувався з вами журналіст НТВ щодо репортажів, які потрібно було відзняти, про відмову мешканців сіл Черемхів і Коршів від мобілізації?
Я це говорив минулий раз, але вам повторю. Мені людина, яку я бачив тільки в інтернеті запропонувала зняти точки зору, яка панує у Черемхові. Пам’ятаєте, за два тижні до того був знаменитий сюжет, як жінки Черемхова закрили воєнкома Пархоменка у туалеті на вулиці. Цей сюжет НТК – коломийського телеканалу бачили мільйони людей по всьому світу. І всі телеканали його використовували, не тільки російські. І це було нормально, це було суспільно значима інформація. І коли до мене звернулись колеги, я погоджуюся або відмовляюся, тоді вони хотіли знімати весь спектр думок. Те, що я тоді поїхав у Коршів, я зняв тільки патріотичний спектр думок. Всі хотіли їхати на фронт і вбивати, це легко подивитись на моєму ютуб-каналі. Це моє рідне село, це було у неділю. Я знав, що буде служба Божа, і сподівався, що після служби люди матимуть більш такий гуманний, антивоєнний настрій, але я помилявся. Усі говорили “Всі помремо – боротися будемо”. Я це виклав на свою особисту сторінку не як журналіст, а як блогер.
— 25 лютого ви спілкувалися з тим же журналістом телеканалу НТВ?
Швидше за все, так, через Фейсбук.
— З якого питання ви спілкувалися?
З питання, що на Заході України не хочуть іти за олігархів помирати.
— Відповідно до пред’явленого обвинувачення 24 січня 2015 року Коцаба, перебуваючи у Москві, надавав допомогу представнику іноземної держави за обіцяну матеріальну допомогу. Вам обіцяли матеріальну допомогу?
Ну, в принципі, це моя обота, якщо я знімаю для когось, то мені мають дати гроші.
— Вам обіцяли гонорар за журналістську діяльність чи обіцяли оплатити замовний матеріал?
За гонорар ні за суму мови не йшло. Та не йшло мови ні за копійку.
— Чи виплачували вам ще якісь кошти, окрім оплати за квитки за ваш час перебування у Москві?
Ні, ні копійки.
— Відповідно до обвинувального акту 25 січня 2015 року від НТВ надійшло замовлення на підготовку репортажів аналогічного характеру, що ви будете готувати замовні репортажі протестного характеру нібито з власної ініціативи. Чи була про таке мова?
Дійсно, росіяни цікавилися з приводу мобілізації, але жодної мови за гроші тоді не йшло
— А коли йшло?
Та ніколи не йшло. Я їм сказав: у мене буде на ютуб-каналі і візьмете собі відео.
— Чи обговорювали ви з журналістом НТВ спосіб передачі відзнятих матеріалів у селі Коршів?
Так, я йому сказав, що спеціально надсилати йому не буду. Поставлю собі на ютуб-канал, хочете – качайте, я не буду претендувати, тільки згадайте моє прізвище.
— Чого ви домовилися про те, що буде ставити відео на власний канал, а не напряму передавали матеріал?
Бо це моє родинне село. Мені основне було розібратися у моментах людей, які закрили воєнкома в туалеті. Прості жінки. І про це показав коломийський телеканал.
— Мова йде про те, що ви мали робити замовні репортажі протестного характеру. Вам мали замовляти кількість репортажів, мала бути якась тематика репортажів?
Ні, такого не було. Не було домовленостей, я ці розмови зупинив, у матеріалах прослушки це все буде. Я просто сказав: хочете, якщо вас це цікавить, візьмете це на моїй сторінці у ютуб.
— Про оплату мова не йшла?
100%.
— З якою метою у процесі опитування ви назвали події на сході України братовбивчою війною? Якщо у вас була мета провести об’єктивне інтерв’ю, чому ви давали такі коментарі у присутності місцевих жителів?
Усі так звані свідки “Правого сектору” давали свої свідчення, як під кальку. Це все зрозуміло, це все фейк. Одним словом, це все брехня.
— Чи погоджуєтесь ви, що ваше відеозвернення спричинило шкоду результатам проведення мобілізації?
Абсолютно не погоджуюсь.
На насупному засіданні, яке відбудеться 9 березня, суд перейде до дослідження матеріалів справи.
