неділя, 21 жовтня

Станиславівські оголошення: про невдалий відпочинок і відпускні катастрофи

Омріяної відпустки кожен із нас чекає цілий рік, але існує дуже багато факторів, які можуть її зіпсувати. Сто років тому мешканці Станиславова, які вирушали на відпочинок у найближчі гірські місцевості, теж були змушені переживати різні неприємності й навіть справжні катастрофи.

В серпні 1906 р. дописувач газети "Кур’єр станиславівський" здійснив дуже невдалу поїздку до Яремчі й підрахував, у скільки йому обійшлося невинне бажання подихати гірським повітрям.

"За двокінний фіакр до вокзалу я заплатив у Станиславові 4 корони, потім купив квиток до Яремчі й назад за 2 корони. Але у вагоні третього класу панувала така тіснява, що я пересів у другий клас, а потім у перший, бо й там їхати було неможливо. За всі ці пересідання мусив доплатити 12 корон 40 галерів. У вагоні мене сильно штовхнули, і я розбив окуляри, за які заплатив 60 корон. Потім я наступив комусь на ногу і мене назвали ідіотом. Я своєю чергою обізвав кривдника батяром і кретином, за що згодом потрапив до тюрми на п’ять днів. В Яремчі я пішов до ресторації та з’їв порцію форелі з олією і яйцем, заплатив одну корону і 40 галерів. У потягу, коли я їхав додому, в мене вкрали золотий годинник, який коштував тисячу корон. На платформі вагона було дуже багато людей, тож я випадково штовхнув ліктем якогось пана. Він упав з вагона і розбився на місці. Вдові і сиротам я виплатив десять тисяч корон відшкодування. Вдома виявилося, що яремчанська форель була несвіжою. Я сильно отруївся і мусив лікуватися в шпиталі, а потім ще й запрошувати лікаря додому. Якщо врахувати ще й втрачений заробіток за час хвороби, то лікування обійшлося мені близько тисячі корон. Трохи задорого коштувала мені ця поїздка…"

В липні 1886 р. відомий станиславівський аптекар Альбін Амірович і троє його товаришів вирішили здійснити невеличку екскурсію. Вони планували відвідати Надвірну, Делятин, Микуличин, Яблуницю і Шиґет на угорській стороні.

Друзі найняли фірмана в Станиславові й певний час безтурботно насолоджувалися поїздкою. Вони доїхали до Шиґета, потім до Керешмезо (тепер Ясиня) і зайшли до місцевої ресторації, щоб поласувати паприкашем і випити доброго вина.

Але не встигли ще приятелі пригубити вино, як до ресторанної зали ввірвалися жандарми з багнетами напереваги і оголосили Аміровичу та його супутникам, що вони арештовані. Жодних пояснень не було надано. Ціле місто сполошилося: люди гадали, що ж то за такі небезпечні злочинці – злодії чи, може, вбивці? Туристи-невдахи показували документи і благали надіслати телеграму до Станиславова, щоб точно встановити їхні особистості, але все було марно. І лише наступного дня всю справу вдалося з’ясувати. Мандрівники потрапили у халепу… через білі панами, що формою дуже нагадували шапки, які носили російські офіцери. Тож їх сприйняли за російських шпигунів, установили за ними нагляд і врешті-решт заарештували. Після того, як жандарми переконалися в благонадійності туристів, вони мало не згоріли з сорому, а комендант жандармів щиро вибачився перед ними.

В 1909 р. пан Францішек К., мешканець Княгинина-Гірки (район сучасних вулиць Миру і Привокзальної), повертався з відпочинку й познайомився з приємною дамою. Знайомство потрібно було обмити, тож парочка вирушила просто до вокзального ресторанчика. Для більш тісного знайомства пан Францішек запросив нову колежанку до готелю. Що було далі, історія замовчує, відомо тільки, що вранці у готельному номері не виявилося ні дами, ні гаманця пана Францішека, у якому було близько 40 корон готівки.

В серпні 1904 р. у Ворохті сталася справжня катастрофа. Іскри, що сипалися при рухові локомотивів, стали причиною великої пожежі. Загорівся ліс, який пролягав недалеко від залізничного вокзалу. Щоб погасити величезний вогонь, який загрожував спустошенням усій околиці, було залучено близько двохсот осіб, а для ліквідації пожежі знадобилося кілька годин.

З повідомлення у газеті "Кур’єр станиславівський" від 28 серпня 1904 р. випливає, що іскри від локомотивів і раніше ставали причинами подібних випадків.

В червні 1907 р. між станціями Яремче і Дора (згодом була приєднана до Яремчі) відбувся зсув гори, що була збоку від колії. Причиною осипання породи було вирубування лісів, що ослабило схил. Ремонтні роботи коштували державі 40 тис. корон, а у серпні наступного року історія повторилася. Було засипано камінням близько 60 м залізничного полотна, що мало не призвело до катастрофи, адже цією колією якраз мав проїжджати товарний потяг. Добре, що залізничному працівникові вдалося вчасно повідомити про катастрофу на станцію в Делятині і там потяг затримали. Таким чином, хоч ніхто й не постраждав, залізничне сполучення в цьому напрямку було паралізоване близько тижня, що принесло багато незручностей для відпочивальників.

В серпні 1909 р. в Яремчі навпроти залізничного вокзалу завалився балкон на віллі, яку винаймав банкір Розенфельд з родиною. На балконі якраз у той момент сидів сам банкір, його дружина, донька і син. Вся сім’я впала з висоти чотирьох метрів, в результаті чого пані Розенфельд зламала ногу, а всі решта отримали легші травми.

Тож якщо ваша відпустка минула не зовсім так, як ви мріяли, не варто засмучуватися. Буває й гірше.

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

 

           

КОМЕНТУВАТИ