В 1904 році Штаудахер придбав книгарню в Станиславові у попереднього власника – Володимира Добошинського. Вона розташувалася за сучасною адресою вул. Мазепи, 1, напроти скверу Краттерівка (нині Вічевий майдан). Новий господар одразу ж вирішив робити наголос на якісних перекладах творів відомих письменників та навчальній літературі. Так, в 1905 році у видавництві Штаудахера вийшов переклад з російської мови твору Максима Горького “Варенька Олесова”, а наступного року побачив світ перекладений з французької твір Поля Верлена “Книга мудрості”. “Переклад старанний і правильний, виконаний гарною поетичною мовою, часто з дотриманням ритміки оригіналу”, – так відгукувалася про це видання місцева преса.
Титульна сторінка перекладеного твору Горького, виданого Штаудахером.
В 1905 році у цьому видавництві побачила світ книга, яка стала справжньою подією в культурному житті Станиславова. Це була збірка популярної тоді італійської письменниці М. Е. Делле-Ґраціє “Любов та інші оповідання”. Поціновувачі вишуканої літератури відзначали чудовий стиль оповідань, незвичайно барвисту мову, досконало передану завдяки майстерності перекладачки Еви Абрамовичової. Звертало на себе увагу також елегантне оформлення видання, яке дарувало справжню естетичну насолоду.
Читайте також: Станиславівські оголошення: паризькі традиції старого міста
Книгарня пропонувала великий вибір підручників, зокрема для вивчення іноземних мов. Тут можна було придбати популярну серію підручників “Самоучка” краківського видавництва. Як обіцяла реклама, вони дозволяли швидко вивчити мову без допомоги вчителя, адже містили не лише теоретичну частину, а й вправи і ключі до них. В продажу були підручники німецької, французької, англійської мов, а також курс української мови для поляків. Коштували вони дешево – курс німецької мови можна було придбати лише за 3 злотих ринських. Як свідчить реклама, у книгарні Штаудахера пропонували й довідкову літературу для правників, зокрема збірку юридичних документів усього за 5 корон 60 галерів.
Реклама юридичного довідника
Видавництво друкувало й твори місцевих авторів, зокрема збірки віршів відомого в тодішньому місті правника й поета Генрика Зальца. Загалом він опублікував вісім томів поезії, роман, збірку новел, а також чимало перекладів творів інших авторів з російської та німецької мов. Проте найвідомішою місцевою авторкою видавництва Штаудахера, без сумніву, була графиня Ева Дідушицька, дружина графа Владислава Дідушицького, що проживав у Єзуполі. Її збірка новел “Вигнані з раю” отримала захоплені відгуки у пресі.
В грудні 1905 року Альбін Штаудахер і його книгарня опинилися в епіцентрі “математичного скандалу”. Директор гімназії з-під Кракова, такий собі пан Кранц, видав збірник математичних задач для учнів середніх шкіл. Пізніше Штаудахер видав підручник, у якому надавалися способи розв’язання цих задач і відповідні пояснення. Пан Кранц відчув себе ображеним і подав на видавництво й автора підручника до суду. В результаті судового розгляду було виявлено, що пан Кранц… теж вчинив плагіат, поцупивши математичні задачі з іншого збірника. При цьому він скопіював деякі завдання, навіть не виправивши в них помилки, а в одній задачі змінив цифри, але забув змінити розв’язання, подане у кінці книги. В результаті гучного процесу Штаудахера виправдали, а самого позивача засудили через плагіат. Такого розгляду справи ще не бачив Станиславів. Суддівський стіл був завалений шкільними підручниками, а судді щосили намагалися згадати шкільну програму і вникнути у суть незаконно скопійованих завдань.
Реклама книгарні Штаудахера.
В травні 1906 року книгарня Штаудахера розмістилася у кам’яниці за нинішньою адресою вул. Незалежності, 7. “Рухлива книгарня фірми “А. Штаудахер і спілка” розмістилася у новозбудованій кам’яниці Мюльштейна по вул. Сапєжинській поряд з закладом Квятковського, – писала про переселення преса. – Нове приміщення, без сумніву, буде дуже зручним для численних клієнтів цієї шанованої книгарні”.
Проте вже невдовзі Альбін Штаудахер переїхав до Львова. В 1907 році власником книгарні місцева преса вже називає Маріана Гасклера, відомого станиславівського підприємця. Незважаючи на зміну власника, підприємство продовжило роботу під старою назвою – “А. Штаудахер і спілка”.
Некролог А. Штаудахера
20 березня 1915 року Штаудахер помер у Львові, проживши лише 45 років. Його некролог опублікувала газета “Кур’єр Львівський” від 22 березня 1915 року. В ньому читаємо, що книгар помер після короткої, але важкої недуги, а його похорон відбувся на Личаківському цвинтарі.
Олена БУЧИК
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!