fbpx

Станиславівські оголошення: ресторан Малашинського-Шмідта, бійка і свіже масло

Наша історія 19:36, 11.11, 2015

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам оголошення в тогочасній місцевій пресі.

Певно, всі франківчани звертали увагу на старовинний напис, який прикрашає фасад будинку по вул. Січових Стрільців, 17. Нині там знаходиться другий корпус Дитячої музичної школи № 2.

1Цей будинок в 1908 р. збудував відомий станиславівський ресторатор Фердинанд Малашинський, який заснував свій бізнес ще у 1892 р. Реклама якраз нагадує клієнтам, що ресторан переїхав до нової вілли власника по вул. Собєського, 17 (нині вул. Січових Стрільців). З квітня 1900 р. заклад знаходився по вул. Ґославського, 9 (нині вул. Вітовського), а 1 грудня 1908 р. розпочав роботу в новому приміщенні.

В 1909 р. в місті збудували новий поштамт (нині будинок по вул. Січових Стрільців, 15), тому ресторатор вказує в рекламі, що його заклад знаходиться "біля нової пошти". В цьому будинку головпоштамт знаходився до 1938 р., а потім переїхав у приміщення, де працює й досі.

2Будівля ресторану Малашинського (пізніше Шмідта), сучасний стан.

Як повідомляє оголошення, заклад Малашинського мав власний пивний погріб, винарню і самостійно виготовляв продукти з молока "на львівський спосіб". Ресторан працював з сьомої години ранку до півночі, в ньому можна було почитати свіжу пресу й час від часу послухати музику. Діяв також "абонемент", тобто гості сплачували певну суму щомісячно й кожного дня харчувалися. Тоді страви коштували дешевше, ніж для "одноразового" споживача. Сніданок за таким "абонементом" коштував від 4 корон в місяць, обід – від 20, а вечеря – від 10 корон. Замовляти їжу можна було й "до менажок", тобто бляшаних мисочок з кришкою, в яких ресторанну їжу брали з собою додому чи на пікнік. Продавалися також фруктові, австрійські, угорські й різноманітні іноземні вина, лікувальний мед, чеське пільзенське й польське пиво броварні "Okocim", яке популярне й у наші дні.

В серпні 1904 р. Фердинанд Малашинський став справжньою зіркою місцевої преси, хоча й зовсім цьому не радів. В його ресторані зчинилася бійка: п’яний відвідувач, лакувальник Юзеф Буковецький, кинувся на купця М. Лукашевича і намагався поранити його кишеньковим ножиком. Про цей випадок написала газета "Кур’єр Станиславівський", а в наступному номері з’явилося обурене повідомлення від винуватця випадку. Буковецький стверджував, що ні на кого не кидався, навпаки, то купець усіляко провокував його до сварки, а Малашинський з дружиною стали на його сторону. Своїм кривдникам ображений Буковецький погрожував судом за образу його честі. Але вся історія на тому не скінчилася. Фердинанд Малашинський не розгубився і теж помістив у газеті спростування, в якому доводив, що п’яний гість таки погрожував купцю кишеньковим ножиком. Інші гості намагалися втихомирити хулігана, але він кидався з ножем і на них, навіть гнався за дружиною ресторатора й поранив її в пальці. Роззброїла й арештувала Буковецького лише поліція, яку викликав Малашинський. Цей обмін повідомленнями чимось нагадував суперечки в сучасних соцмережах.

Фердинанд Малашинський дуже пишався тим, що страви в його ресторані подавалися лише на свіжому маслі, яке, очевидно, виготовлялося в самому закладі. В 1906 р. він помістив у газеті рекламний віршик, що починався так (переклад з польської):

Якщо зайдеш ти до кнайпи,
Що відома нині,
То побачиш, що там страви
Лиш на маргарині.
Тільки Фредьо Малашинський
В злих часах рятує,
Бо до страв своїх ніколи
Масла не жалує.
Ресторан має найкращий
Фредьо наш дбайливий.
То завжди визнає кожен,
Навіть і примхливий…

Як бачимо, в наведеному оголошенні Малашинський знову нагадав, що пропонує "вишукані страви на свіжому маслі".

З 1 вересня 1927 р. власником ресторану став С. Шмідт. Рекламні повідомлення стверджували, що він теж був досвідченим ресторатором, який багато років очолював першокласні заклади. Новий господар зробив у приміщенні ремонт і також спокушав публіку вишуканими наїдками й напоями, хоч про "свіже масло" вже не згадував. В 1929 р. рестораном уже керував Йосип Шмідт, можливо, син попереднього власника. Саме його прізвище красується на фасаді будинку – J. Schmidt. 

Краєзнавець Іван Бондарєв віднайшов згадку про ресторан (чи як тоді писали – "реставрацію") на польській листівці: "До Всечесного Духовенства! Отсим повідомляється, що з днем 20 грудня 1936 відчинено в Станиславові, при вул. Собіского 17 (колишня Шміда) Реставрацію". Отже, виглядає на те, що у 1936 р. заклад знову змінив господаря. Ймовірно, він проіснував до "перших совітів" і був націоналізований радянською владою. 

Олена Бучик

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: