субота, 25 листопада

Станиславівські оголошення: як мешканці міста за кордон мандрували

Сьогодні відпочинок за кордоном – здебільшого задоволення недешеве, а от сто років тому все було трохи інакше. Деякі мешканці Станиславова вважали, що відпочивати у Швейцарії вигідніше, ніж… у Яремчі.
Вітання з Нью-Йорка. Поштівка, поч. ХХ ст. Вітання з Нью-Йорка. Поштівка, поч. ХХ ст.

"Всі вже виїхали на курорти, щоб скупатися й продемонструвати свої туалети, – зазначав дописувач газети "Кур’єр станиславівський" у 1900 р. – Дуже заможні подалися до Яремча. Інші, не такі багаті, які не можуть собі дозволити великі видатки, вирушили до Швейцарії. Здавалося би, це смішно й неправдоподібно, але так воно є. Звичайно, витрати на дорогу значно більші, але кошти на проживання й харчування у Швейцарії набагато нижчі, ніж у Яремчі".

Втім, для поїдки до Швейцарії тодішнім жителям Станиславова потрібна була віза, як і до Німеччини чи Російської імперії. Для її отримання вони мусили особисто навідатися до відповідного консульства у Львові, мати при собі належним чином оформлений паспорт для закордонних поїздок і докладно та переконливо пояснити консулу мету своєї подорожі. Візовий збір у німецькому консульстві складав 4 корони 5 галерів, у російському – аж 6 корон. Така дорожнеча російських віз викликала в ті часи справедливе обурення. Щоправда, російське консульство в 1910 р. започаткувало нововведення – прохання про візу можна було надсилати поштою, а візовий збір перераховувати поштовим переказом.

Мешканці міста здійснювали й більш далекі поїздки, наприклад, до Америки чи Канади. "Кур’єр станиславівський" від 16 червня 1912 р. розмістив рекламу львівської агенції "Лінія Кунард", яка запрошувала жителів Станиславова за океан. Як бачимо, спочатку потрібно було доїхати до Трієста (тоді належав Австро-Угорщині) чи Ліверпуля (Великобританія), а звідти вже вирушати до Америки чи Канади. Подорож до Нью-Йорка в каюті третього класу вартувала 220 корон для дорослого і 120 корон для дитини до 12 років. Середня зарплата в Станиславові на початку ХХ ст. складала 100-120 корон у місяць, тому таку поїздку міг собі дозволити далеко не кожен.

В 1912 р. житель Станиславова Володимир Свьонткевич здійснив поїздку пароплавом до Америки й детально описав у газеті свої враження. "Я виїхав з Трієста пароплавом "Марта Вашингтон", названим у честь дружини першого президента США, – зазначав він. – Цей пароплав належить до лінії "Австро-Американа", має 140 м довжини, 17 м ширини й близько восьми метрів висоти. Сирени пароплава час від часу видають голосні гудки, а корабельний оркестр на палубі першого класу грає веселі мелодії. В каюті нас четверо – якийсь єврей, німець, американський адвокат і я. Погода чудова, над палубою дує легкий теплий вітерець…" Виїхав мандрівник з Трієста 28 липня 1912 р., а до Нью-Йорка прибув аж 14 серпня.

При наближенні до американських берегів почалися пригоди. "Надвечір на капітанський палубі з’явився якийсь обдертий тип, якого пасажири третього класу вітали підкиданням шапок та викриками, – писав Свьонткевич. – Виявилося, що то якийсь бідак проник без квитка на пароплав, щоб дістатися до Америки. Його виявили тільки сьогодні й показали народові. Той молодий чоловік помахав рукою у відповідь на овації…

Вийшовши на сушу в Нью-Йорку, мушу зауважити, що потяги лінії "Австро-Американа" там приймають дуже погано. На півдороги перед доком нас затримали, піддали суворому санітарному контролю, потім пересадили на окремий кораблик і тримали до пізньої ночі, бо не було лікаря, який мав провести остаточний огляд. Процедура нашого сходу на берег тривала від півтретьої ранку до пів на дванадцяту ночі…"

Пароплав американської лінії. Поштівка, поч. ХХ ст.

Поширеною в ті часи була й трудова еміграція до Америки та Канади. В травні 1901 р. через Станиславів проїхало 1280 селян з Отинії, Тлумацького повіту та інших місцевостей, які вирушали в еміграцію до Америки. Лише за один тиждень у травні 1902 р. на заробітки до Америки виїхало 800 галичан. Більшість емігрантів походила з Тлумацького повіту, а зі Станиславівського – лише 60 осіб. В червні 1902 р. через Станиславів проїхало кілька десятків родин з Коломийського і Тлумацького повітів, які вирушали в еміграцію до Канади.

В травні 1911 р. зі Станиславова до Америки емігрував місцевий поліціянт Матківський, чим мимоволі викликав справжній скандал. Містом ширилися чутки, начебто він утік до Америки потай, щоб приховати якісь серйозні зловживання. Поліційному керівництву довелося подавати офіційне спростування в пресі, у якому йшлося, що сержант Матківський давно попередив начальство про свій намір емігрувати, розрахувався зі служби й належним чином здав зброю і мундир. Ні поліційна влада, ні магістрат не мали до нього ніяких претензій.

Однак масштаби тодішньої еміграції, безперечно, були набагато меншими, ніж у наші дні…

 

Олена БУЧИК

 

КОМЕНТУВАТИ