В 1912 р. преса повідомила, що лише за першу половину того року дохід від продажу тютюнових виробів у державі склав астрономічну суму – майже 8 млн корон. Куріння було поширене навіть серед молоді. Учням станиславівських шкіл і гімназій суворо забороняли палити тютюн "у громадських місцях", але вони досить часто порушували це правило, незважаючи на строге покарання.
Курили в основному чоловіки, хоч траплялися й жінки. Проте дама з сигаретою сприймалася в кращому випадку як дивачка, бо першими жінками, які закурили, були феміністки. Поширеним було паління й серед повій. Цікаво, що чоловіки не курили в присутності дами – і не лише через делікатність і турботу про її здоров’я. В ті часи паління вважалося проявом чоловічої свободи, а жінка не мала права бути її свідком.
Придбати тютюн, сигари і цигарки в Станиславові можна було в крамниці, яка мала державну ліцензію й відкрилася наприкінці 1901 р. – її називали "цісарсько-королівською трафікою". Власницею, як не дивно, була жінка – така собі Герміна Еберль. Трафіка знаходилась по вул. Карпінсього навпроти дирекції залізниць (нині головний корпус медуніверситету).
Як бачимо з оголошення в газеті "Кур’єр Станиславівський" від 8 грудня 1901 р., у новоствореній крамниці можна було придбати тютюн і сигари різних видів, трубочки з єгипетського, французького і "спеціального" сигаретного паперу, які потрібно було самостійно наповнювати тютюном, і сам сигаретний папір різних ґатунків. Власниця пропонувала також різноманітні "прилади для паління" та гарантувала дбайливе обслуговування. В трафіці продавали також штемпелі, поштові марки й бланки для векселів.
Щоб привабити покупців, різним сортам сигар тоді давали звучні назви: "Кайзер", "Єгипетські", "Гавана", "Принцеса". На упакуваннях тютюну були написи вісьмома мовами, але якість його нерідко залишала бажати кращого – споживачі скаржилися, що він "віддавав сіном".
Протягом наступних років тютюнові крамнички почали з’являтися в Станиславові одна за одною, але сигарети й сигари все ж залишалися недешевим задоволенням. Тож не дивно, що вони нерідко ставали предметом крадіжок. В 1906 р. на вул. Казимирівській (нині вул. Мазепи) було вчинено зухвалий злочин. Невідомий крадій виліз на стрих будинку, в якому містилася крамничка тютюну і бакалії, прорубав отвір і через цю діру в стелі проник усередину. З крамниці він украв тютюн і сигарети на суму близько 400 корон.
У вересні 1908 р. "тютюнова крадіжка" прогриміла вже на все місто. Пан Трібфедер, власник сигаретної крамнички в пасажі Гартенберґів, прийшов зранку на роботу і побачив… велику діру в стіні крамниці з боку головної вхідної брами пасажу. Діаметр отвору складав близько 60 см, тож через нього легко могла проникнути доросла людина.
В магазині господар застав безлад, який свідчив про те, що незваний гість добряче там похазяйнував. Наляканий пан Трібфедер трохи заспокоївся лише тоді, коли побачив, що зловмисник не рушив сейф, а забрав лише кілька десятків корон у дрібній монеті з відкритої шухляди. Зникло також кільканадцять пачок найдорожчих тютюнових виробів. Ця крадіжка викликала неабияку сенсацію в місті. Юрби цікавих зупинялися коло діри в мурі, дивуючись спритності злодія. Адже йому вдалося пробити таку діру і його ніхто не помітив!
Поліція гарячково взялася за пошуки винуватця. Ним виявився 22-річний мешканець Калуського повіту Гнат Кучера, який згодом щиро зізнався у скоєному. Свою сенсаційну крадіжку він здійснив так. Заховався у великому смітнику на подвір’ї пасажу, а пізно ввечері, коли головні ворота замкнули, виліз і взявся звичайним долотом пробивати діру. Викрили злодія завдяки спостережливості одного з місцевих жителів, який помітив у руках бідно вбраного чоловіка дуже дорогу сигару. Цьому свідкові одразу спало на думку, що сигара може походити з обкраденої крамниці, тож він повідомив про це поліцію.
Ця історія зайвий раз доводить шкоду куріння, тож побажаємо успіху всім, хто прагне позбутися цієї звички.
Олена Бучик
