Жіноча мода кінця дев’ятнадцятого і початку ХХ ст. всіляко пропагувала глибокі декольте й відкриті плечі. “Всі видання, присвячені дамській моді, переповнені декольтованими моделями суконь з легких тканин, – повідомляв "Кур’єр Станиславівський" у 1900 р. – Хаос, який панує через перехід від широкого крою на вузький, позначився й на зразках суконь для карнавалу: поруч з вузькими спідницями бачимо численні волани… І лише в одному спостерігається єдність – у вирізах суконь, які відкривають не лише декольте, а й плечі, і лише тоненька стрічка чи тюлева підкладка стримує верх сукні від спадання".
Кожній дамі хотілось виглядати привабливо у модній відкритій сукні, тож не дивно, що в пресі початку ХХ ст. можна знайти немало реклами засобів для догляду за бюстом і плечима, яка обіцяла швидкий і надійний результат. Як бачимо, реклама в "Кур’єрі Станиславівському" від 20 червня 1909 р. повідомляє про "Еліксир Лавальєр", який робив груди "повними" і був справжнім тріумфом французької косметики. Пляшечку диво-еліксиру можна було придбати в дроґеріях і аптеках міста за 8 корон або ж замовити з Відня.
Наступна реклама в "Кур’єрі Станиславівському" від 26 травня 1912 р. запевняє, що груди будь-якої пані можуть змінитися вже за кілька днів завдяки "дивовижному винаходу однієї жінки".
Йдеться про француженку Елен Дюрой, яка обіцяла порятувати станиславівських дам від таких неприємностей, як плаский бюст, кощаві плечі й неприваблива шия. Винахідниця стверджувала, що сама страждала від цих проблем, а тепер нетямиться з дива від чудового результату. Всі подробиці про засіб можна було отримати безкоштовно, надіславши листа за вказаною адресою.
Дамам, охочим покращити свої форми, реклама пропонувала також "крем для розвитку, відновлення і буйності бюсту" по 6 корон за пуделко, мило, яке містило відвари з 72 трав, призначене "для молодих панянок і тих жінок, які через хворобу чи пологи втратили привабливість грудей", по 16 корон за 6 штук, а також "східні пігулки для розвитку бюсту" по 6,75 корон за упаковку.
Як же реагували чоловіки на всі ці зусилля тодішніх пань? В січні 1910 р. "Кур’єр Станиславівський" опублікував лист від одного з читачів, який різко критикував штучні методи покращення зовнішності. "Дорогі аптечні засоби шкодять здоров’ю… Гнучкість і м’язи здобуваються рухом і гімнастикою, а не наповненням шлунка отруйними ліками… Все, що штучне і ненатуральне, викликає у чоловіків огиду".
У деяких буркотливих суб’єктів викликала насмішку й мода, яка так економила тканину, що фактично позбавляла жіночу сукню верху. "Ото весільна сукня для молодої панянки: для ощадності в ній вирізано всю верхню частину і відрізані рукави, але для пристойності додані такі довгі рукавички, що вдягати їх треба від Різдва й аж до Великодня. Не згадую вже про "корсет і спідничку під шлюбну сукню". Чи це означає, що кожна елегантна пані повинна мати окремі корсети для шлюбу, на щодень, на випадок розлучення і якщо овдовіє?"
Очевидно, догодити тодішнім панам було непросто, але насправді вони хотіли одного: щоб жінка їх інтригувала, незважаючи на те, якими формами наділила її природа. Ось що писала місцева преса в 1901 р.: "Що значить бути привабливою? Це означає бути щоразу новою й різною, кожного дня, якщо не кожної години дивувати чоловіка. Бути щоразу новою – це зранку виглядати як ангел, на прогулянці – як сірий соловейко, на світському рауті як барвиста канарка, на похороні – як скорботна чорна ворона… Здобувши красу фізичну, жінка повинна подбати про багатства моральні, грати на фортепіано, малювати, гаптувати… Коли її тіло і душа досягли найбільшого розвитку, жінка влаштовує довгі прогулянки вулицями й магазинами, активно відвідує раути, театри і ходить у гості, щоб старий і молодий, багатий і убогий, цнотливий і грішник могли тішитися виглядом її краси, неначе сонцем".
Олена Бучик
