Василь Волошин народився 18 серпня 1928 року в с. Носівці Зборівського району (В. Глибочок) Тернопільської області.
Під час німецької окупації вступив у підпільну організацію Юнацтва ОУН, псевдо "Крук". Проходив вишкіл політичний, ідеологічний, військовий, конспіративний. З 1942 по 1943 рік навчався в торговельній школі м. Тернополя. Коли повернувся з фронту в с. Носівці, із 8 юнаків він залишився один. Його назначили станичним, де він і створив юнацьку сітку. Хлопці займалися вишколом зброї та організацією зв'язку.
У 1945 р. вступив у теренову боївку "Рубая". У 1946 році його заарештували – дали 10 років таборів і 5 років заслання. Відправили в місто Солікамськ Молотовської області на лісоповал, де пробув до 1950 р. Потім – у місто Екібастуз Павлодарської області. Там у 1953 р. судили вдруге і знову дали 10 років та відправили в шахти Караганди. Звідти в Джезказган, потім в Балхаш, і знову в Караганду. Із Караганди – у Спаськ (його називали "Долиною смерті"). І знову етап: Тайшет – Чуна Іркутської області
1 червня 1963 року Василя Волошина звільнили і він виїхав з родиною до Дніпропетровська. 1972 з дружиною і трьома дітьми переїхав у м. Бурштин Івано-Франківської області.
За активну участь в розбудові України Василя Волошина обрали головою "Меморіалу" Галицького району. Пізніше і головою Товариства політв'язнів та репресованих. Був членом КУНу та братства ОУН, УПА.