Відгук на нову книгу Олега Лишеги "Тепла вохра" видавництва "Лілея-НВ" у Івано-Франківську поширив у мережі літературний критик, голова обласної Спілки письменників Євген Баран.
"Таке маленьке видавництво "Лілея-НВ", яке робить велику державницьку роботу. Віддаю належне. Про серію "Майстри української прози" не кажу, ідея добра. А ось про конкретну книжку прози Олега ЛИШЕГИ "Тепла вохра" (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – 160 с.) скажу, що це видавничий ЧИН.
Бо Лишега (1949–2014) – не всі віддають собі відлік – був і залишається автором, з якого починається новітня сторінка української літератури. І нема проблеми в тому, що Лишега переступив межу вічности, проблема буде в тому, якщо ми до неї не наблизимося…
"Я можу думати лише про те, чого можу торкнутись.. Мабуть, колись давно – дуже давно ненароком торкнувся вогню.. Уже й не пригадую той найперший дотик.. Аж раптом десь тепер – сниться мені сон: хтось, не знаю хто – а може, й сам вогонь – підійшов і пече мені руку – десь трохи вище зап'ястя.. Кажу "пече" – бо так би мало бути.. Насправді зовсім не відчуваю болю.. Лагідний дотик, і звідти приємна ніжна хвиля піднімається вгору рукою і по всьому тілу.. Те, що мало повторити мої знання, – насправді зовсім інакше, зовсім незнане мені.. Наче інший бік вогню.. Прихована суть вогню.. Лагідна, м'яка, зовсім не пекуча суть полум'я.. І на дотик, і на колір воно інакше.. Те, що знаємо про нього, – це одне – а насправді, безсторонньо – зовсім інакше.. Інший бік стихії.. А може, так само його відчув Прометей.. Але так я відчув його вві сні – і повірив.. Саме такий він є – у собі, поза нами, у світі чистої ідеї". ("Океан")…
Так мало: треба відчути вві сні – і повірити…" – емоційно відгукнувся на тексти критик.