35 примірників Кобзаревих віршів запропонував оглянути відвідувачам Фортечної галереї "Бастіон" місцевий колекціонер Григорій Дутчак. Чоловік розповідає: ще у зовсім юному віці став свідком спалення книг. Йому пощастило врятувати від вогню лише "Кобзар", відтоді поетичне пророче слово залишило помітний слід у долі прикарпатця, передає КУРС із посиланням на Івано-Франківську ОДА.
Колекціонер зібрав понад 180 книг, які привозив звідусіль та приймав у подарунок від родичів і друзів. Нині продемонстрував всім охочим репринтні видання 1840, 1843 років, книжкові екземпляри 1910, 1960 років, заборонені "Кобзарі", переклади російською, білоруською, латвійською, польською, румунською та англійською мовами.
"Я аналізував творчість Шевченка з точки зору права, бо є юристом за фахом, – поділився Григорій Дутчак. – Завжди намагався бути у Шевченківських місцях, більшість з них відвідав. Вважаю, що "Кобзар" дає можливість усвідомити, хто ми є. Трагедія в тому, що у роки незалежності України ми не приділяли належної уваги вивченню рідної мови та літератури, як наслідок – те, що маємо, особливо на Донбасі й у Криму".
Колекціонує "Кобзарі" й екс-народний депутат України Роман Ткач. Колись друзі подарували йому книгу 1915 року видання, з того часу й почалося захоплення. Сьогодні іванофранківець показав Шевченкову книгу, видану в 1919 році, коли за неї "могли спокійно розстріляти". Розповів про видання, ілюстроване видатним українським художником Василем Седлярем у 1931 році.
"У 1935 році художника арештували і у 1937-му за цей "Кобзар" його розстріляли як ворога народу, – зауважував Роман Ткач. – Слава Богу, що в 2009 році Києво-Могилянська академія видала новий "Кобзар" з ілюстраціями Василя Седляра".
Родзинками колекції стали брошура з картинами Шевченка, кишенькове видання, книга Львівського видавництва, датована 1942 роком, повоєнний "Кобзар".
