Присутні пригадали трагічні події 40-х років минулого століття, поділилися спогадами тих, хто дивом вижив. Зокрема, голова Івано-Франківської організації колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто Борис Арсен зачитав рядки листа коломиянки, яка розповіла про останні дні життя своїх батьків:
"У березні 1942 року нашу сім’ю, як і всіх євреїв навколишніх сіл, було забрано у Коломийське гетто № 3, яке знаходилося на Кутському передмісті, – йшлося у повідомленні. – Всі ми дуже голодували, а тому я, як найменша, мала змогу крадькома пролазити під парканом із гетто і діставати їжу".
За словами авторки листа, вона бігала по околицях міста і таким чином впродовж півроку приносила в’язням харчі.
"Та одного разу, десь у листопаді 42 року, я прийшла та не застала нікого із рідні та батьків в гетто, – писала коломиянка. – Того разу була велика акція, і куди їх забрали, що з ними сталося, я не знаю й досі".
Обставинами загибелі представників єврейської та польської інтелігенції поділився головний рабин регіону Моше-Лейб Колесник.
"На початку серпня 1941 року під час акції "блакитний понеділок" (3-4 серпня) у місті було вбито 2865 єврейських та польських представників інтелігенції, – розповів Лейб Колесник. – Тривалий час їхні тіла навіть не були похованими".
Голова єврейської громади Івано-Франківської області Ігор Фефер висловив вдячність за підтримку у збереженні пам’яті про загиблих євреїв та допомогу у проведенні впорядкування території поблизу пам’ятника їм у Павлівці.