Нагадаємо, 7 квітня від снайперської кулі у зоні бойових дій загинув 31-річний боєць Ярослав Чемний.
Ярослав родом з села Коропець Монастириського району Тернопільської області – в цьому селі і зараз живуть його батьки. Сам боєць мешкав у селі Угорники під Франківськом.
У середу, 10 квітня, загиблого героя привезли на батьківщину, в Коропець. Односельчани зустріли полеглого на колінах.
Сьогодні всім селом провели героя в останню дорогу.
"До цієї хати на Благовіщення долетіла страшна звістка, до кожного з нас долетіла та звістка, що в цьому селищі відійшов молодий хлопець, який кинув навчання на правника і пішов на війну. Він почув, що Україна в небезпеці. Не настрашився і сам прийняв це рішення. Він пішов на війну, аби ми з вами належно могли жити на цій землі. Щасливе те Боже створіння, яке в своєму житті віднаходить в собі почуття гідності. То є найбільша революція, яка може статися в житті людини, – зрозуміти, для чого я прийшов на світ.
Життя прекрасне і дуже важке, але життя це не є шоу – це є велика відповідальність. Господь хоче, щоби людина була вільною, а вільною є людина, яка вибрала добро і за нього бореться.
Ми сьогодні прийшли не просто подивитися, а прийшли на сповідь – кожен тут має дати собі слово, що я змінюся, що я покину свої злі звички, бо він за мене вмирав. Не штука плакати, треба любити цю землю, як він любив. Не шукаймо крайніх, винних, маємо очі, руки, то робімо щось добре на цій землі. Кожен має робити, бо нащо інакше ці хлопці вмирають? – Співчуття нічого не міняє. Треба робити, кожному робити добро на тому місці, де його поставив Господь", – звернувся до присутніх на похороні місцевий священик, отець Заболотний.
Поховали Ярослава Чемного на сільському цвинтарі в Коропці.
Ярослав закінчив юридичний факультет і був великим гумористом, згадує його сестра Олена. У шкільні та студентські роки він грав у КВН. За словами сестри, у нього був і музичний талант – він чудово співав, пише РБК. Під час Революції Гідності він був на майдані у Києві, а після того, як почалися військові дії на сході України, вирушив туди добровольцем.
"А потім почалися бойові дії на Сході. І брат зголосився служити. Пішов у Нацгвардію, потім підписав контракт. Був в АТО, тепер ось в ООС. Ми його просили і благали не йти на війну, а він нам говорив, що це його місія і обов'язок. Він повинен бути там з усіма іншими. Коли їхав у останній раз, то сказав мені: "Це останній раз, обіцяю". 13 квітня у нього закінчувався контракт, і він повинен був приїхати додому", – розповіла Олена Чемна.
Вона зазначила, що війна навчила мудрості Ярослава, і він всіх близьких вчив, як треба жити. І постійно повторював, що вони не цінують того, що мають.
7 квітня, на Благовіщення, він зателефонував батькам і сестрі перед тим, як заступити в наряд. Казав, що все добре і що зовсім скоро буде вдома.
Крім того, тепер вона змогла зізнатися, що її брат був снайпером і вороги на нього полювали, вони за ним стежили.
"Ярослав тільки вийшов на заміну. В 21:40 його вбив снайпер, постріл в голову. Шансів на порятунок не було. Мені посеред ночі подзвонили хлопці-побратими, потім вже дзвонили з командування. Брат п'ять років відслужив і поклав своє життя заради того, щоб Україна була незалежною. Він свідомо поїхав на схід, він був патріотом", – плаче сестра бійця.
