Протягом останнього року кількість людей, які вважають себе патріотами, збільшилася з 81 до 86%, а порівняно з 2010 роком – з 76 до 86%. Разом із цим, більш ніж удвічі зменшилася кількість тих, хто не вважає себе патріотом (з 15% у 2010 році проти 6% у 2014).
Більшими патріотами себе вважають мешканці Заходу, Півночі і Центру, люди з більшими доходами і вищим рівнем освіти, а також україномовні респонденти.
Загалом 76% опитаних підтримали б проголошення Незалежності України, якби сьогодні перед ними постав такий вибір. Водночас 12% не підтримали б, ще 12% – не визначилися. За останній рік відбулося значне зростання прихильників проголошення Незалежності (з 61% до 76%) при одночасному зменшенні майже вдвічі її противників.
Незалежність України підтримують переважна більшість усіх регіонів країни, крім Донбасу: тут кількість як прибічників, так і прихильників Незалежності є однаковою – по 34%, натомість майже третина (31%) не змогли визначитися із відповіддю.
Чим молодші респонденти, тим більше вони підтримують Незалежність України. Також вищою є підтримка Незалежності серед респондентів з вищим рівнем освіти і більшими статками. Понад 90% опитаних, які вважають рідною мовою українську, проголосували б за Незалежність. Серед тих, хто рідними вважає дві мови – російську та українську, таких понад 70%. 45% тих, хто вважає рідною мовою російську, підтримали б сьогодні Незалежність України, і лише 30% – проголосували б проти.
Важливо також те, що чим вищий рівень патріотизму серед респондентів, тим більше вони підтримують проголошення Незалежності України.
В регіональному розрізі динаміка готовності проголосувати за Незалежність України є позитивною: у всіх регіонах значно збільшився рівень підтримки Незалежності, у т. ч. на Півдні є ріст з 48 до 64%, на Сході – з 44 до 70%. Як і рік тому, на Донбасі Незалежність України підтримують близько третини мешканців, при цьому кількість противників скоротилася з 57 до 34% і зросла кількість тих, хто не визначився (з 11 до 31%).
Абсолютна більшість опитаних (64%) відповіли самі собі на запитання "Хто я такий?" – громадянин України. Вдвічі менше охарактеризували себе як жителів свого регіону, міста, села (30%). Свою національність назвали б 21%, а 17% просто сказали б "Людина". "Європейцями" себе вважають 8%, стільки ж – назвали б свою родинну роль. По 4% опитаних характеризують себе як "радянська людина" та "громадянин світу". Назвали б свою професію або релігійні переконання по 3% респондентів.
Цікаво, що за останні 4 роки зросло ототожнення себе з громадянами України та "європейцями". З іншого боку, все менше опитаних українців на запитання "Хто я такий?" відповіли б "просто Людина", "радянська людина", менше характеризують себе через свою родинну роль.
"Громадянин України" як ідентифікатор є домінуючим у всіх регіонах України, окрім Донбасу, де основним ідентифікатором залишається "житель свого регіону, міста, села".
Чим молодші респонденти, чим вищий їх рівень освіти, тим більше вони себе ідентифікують як громадяни України. Якщо мешканці сіл частіше на запитання "Хто я такий?" відповіли б самі собі громадянин України, назвали б свою національність, то мешканці міст – "житель свого регіону, міста", або просто сказали б "Людина".
"Європейцями" себе вважають найбільше на Заході, взагалі не відносять себе до них – на Донбасі. Ототожнює себе із "європейцями" більшою мірою молодь та люди з вищою освітою.
Назвали б свою родинну роль більшою мірою жителі Центрального регіону та люди з нижчим рівнем освіти. Асоціація із "радянською людиною" притаманна більше жителям Донбасу та Сходу країни, людям старшого віку і з нижчим рівнем освіти.
Предметом гордості за свою країну, свій народ, передусім, вважають місце, де народилися і виросли (35%); землю, територію, на якій живуть (35%); свою державу (29%); великих людей своєї національності (28%).
Працьовитість, уміння господарювати відзначають 26%, мову свого народу – 23%, своє минуле, історію – 22%, душевні якості свого народу – 21%, пісні, свята, звичаї – 19%.
Дещо менше викликають гордість прапор, герб, гімн (14%), рідна природа (14%) та віра, релігія народу (14%), могили предків і пам'ять про них (12%), наші література, мистецтво (8%), перемоги спортсменів нашої країни (6%), військова потужність держави (2%).
Важливо, що впродовж останніх років відбулися зміни у розумінні того, що є предметом гордості за свою країну та народ. Зокрема, українці почали відчувати більше гордості за свою землю, територію, на якій живуть; свою державу; мову свого народу; прапор, герб, гімн. Натомість менше відзначають як предмет гордості рідну природу; пісні, свята, звичаї; перемоги спортсменів нашої країни.
Чоловіків більшою мірою захоплює земля, територія, на якій живуть; держава та перемоги спортсменів своєї країни. Для жінок більш важливими предметами гордості за країну є працьовитість народу, уміння господарювати; пісні, свята, звичаї; література і мистецтво.
Люди з вищим освітнім рівнем частіше відзначають як предмет гордості державу, в якій живуть; душевні якості народу та літературу, мистецтво. Зі зменшенням рівня освіти більш важливими є минуле, історія; пісні, свята, звичаї; віра, релігія народу; могили предків та пам'ять про них.
Якщо мешканці міст частіше серед предметів гордості за країну називали душевні якості народу; пісні, свята, звичаї; рідну природу; літературу і мистецтво. То мешканці сіл – державу, в якій живуть; мову свого народу; працьовитість, уміння господарювати; прапор, герб, гімн; віру, релігію свого народу.
Аудиторія: населення України від 18 років і старші
Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів
Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face)
Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%
Терміни проведення дослідження: 10 – 18 липня 2014 р.
