"Вівці, мої вівці" я написав під впливом своєї Учительки Соломії Крушельницької. Спочатку її виконували хори, а на початку 1960-х вона вийшла на велику естраду – і хто її тільки не співав…" – нагадав слова виконавця та композитора на своїй сторінці у Фейсбук дослідник історії української естради Михайло Маслій.
У такий спосіб він привітав митця з Днем народження – 30 грудня Михайлу Гринишину сповнилося 94 роки.
Він навчався вокалу в славетної Соломії Крушельницької, розповів про відомого франківця Михайло Маслій. Не побоявся відкрито заступитися за свого консерваторського викладача Остапа Лисенка (сина українського музичного корифея-класика), за що з тавром націоналіста його відчислили зі Львівської консерваторії.
Кілька років дошукувався правди, писав Йосифу Сталіну, був на "прийомі" в Сидора Ковпака, який "повчав, як жити". Врятувала "хрущовська відлига".
1958 року після закінчення Одеської консерваторії молодий композитор повернувся додому, де відразу ж написав, завдяки трирічному впливу львівської Учительки, пісню свого життя "Вівці, мої вівці", яка відразу здобула шалену популярність.
Починали співати її хори, а на велику естраду винесли Дмитро Гнатюк і Микола Кондратюк. Хто її лишень не співав і не співає – від Америки до Австралії і від Канади до Бразилії; від хорових і самодіяльних колективів до найвідоміших вітчизняних співаків, від Ансамблю "пєсні і пляскі імєні Алєксандрова" на початку 1960-х і Олександра Малініна – тепер (сибіряк виконує її як справжній українець).
Михайло Гринишин – яскрава постать у сучасному хоровому мистецтві України. 1970 року його з Івано-Франківська запросили працювати у щойно створений столичний інститут культури на кафедру хорового диригування, яку згодом очолив. У Києві Михайло Петрович розкрився вже не тільки як талановитий митець, а й як масштабний діяч у галузі музичної, зокрема хорової культури України. Так, як він вів протягом шістнадцяти років популярну телепрограму "Сонячні кларнети" у прямому ефірі на усю Україну, вже, мабуть, ніхто й ніколи не повторить. Вони були ідеальним варіантом реалізації простого бажання людини бути причетною до художнього світу.
Митець, просвітитель, педагог, народознавець, публіцист, композитор залишається в епіцентрі українського хорового життя й досі, на десятому десяткові своїх літ!
