субота, 25 листопада

Випускниця франківського вузу розповіла про переїзд і звикання до Туреччини. ФОТО

Вікторія Ядощук після закінчення Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу у 2015 році вирішила спробувати пожити в новій країні і поїхала викладати англійську мову в Туреччину. Ця сонячна країна не відпускає її вже третій рік.
Зображення 1 / 9 Використовуйте клавіші для перегляду

Нещодавно Вікторія Ядощук переїхала з провінції Хітай в Стамбул і насолоджується улюбленою роботою і фруктами цілий рік, пише КУРС із посиланнм на "Обозреватель".

Ще під час навчання дівчина була волонтером у Румунії від студентської організації AIESEC. Протягом останнього року навчання вона почала активно співпрацювати із цією організацією і вибирала варіанти професійного стажування. Дівчина отримала диплом за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність". Маючи високий рівень англійської, вирішила викладати мову. У європейських країнах без досвіду роботу було знайти важко, тому розглядала переїзд до Туреччини, Китаю, Єгипту, Індії чи В’єтнаму. Для того, щоб прийняти рішення, враховувала всі фактори: зарплату, виготовлення документів, робочі умови, проживання. Вибір впав на Туреччину, а саме провінцію Хатай.

"Відразу після захисту диплому я поїхала. Перші дні були жахливі: представники приймаючої сторони не забрали мене з аеропорту, загублений багаж, висока вологість повітря, мовний бар’єр... На третій день після прибуття я почала працювати, і це був найбільший "челендж" у житті. Перший місяць я провела на роботі практично без вихідних, це, напевно, і допомогло акліматизації", – ділиться Вікторія.

Дівчину шокувала відсутність робочої етики. Замість прописаних у контракті 40 робочих годин на тиждень та мінімум одного вихідного, доводилося працювати більше і без вихідних майже весь перший місяць. 

Одразу їй сподобалась місцева їжа.

"У Туреччині реально здорово-нездоровий культ їжі. Сніданок – це щось святе, можна порівняти із родинним святом,  каже емігрантка.  Після України ресторани у Туреччині мене приємно здивували. Національний смаколик "кебаб" коштує 20 лір (1 ліра = 7.30 грн). Перший раз у ресторані мені принесли додатково гарніри, салат, різні види хліба, чай, і тут я почала майже кричати до офіціанта: "Я цього не замовляла!", на що мені відповіли: "Все включено".

У цій країні усі додаткові гарніри, салати, вода і навіть напої ідуть разом і головною стравою і оплачується тільки головна страва. Окрім того, прийнято подавати великі порції, попередньо попросивши, можна отримати більшу також безкоштовно.
Іноземцям знайти роботу у Туреччині не надто складно. Найкраще поле для роботи: викладання мов, робота на курортах (аніматори, танцівники) і робота на заводах (зазвичай для китайців) і звичайно робота няні.
"Самі турчанки ніколи не працюють із чужими дітьми. Причина перша: багато чоловіків насправді не хоче бачити своїх дружин на роботі, тим більше доглядаючих чужих дітей, коли є свої. Няня зазвичай отримує 600-800$, самі турчанки не погодяться на таку зарплату. І найголовніше, що люди, які наймають нянь, є заможними і дбають про освіту дітей. Вони вважають, що турчанка-няня нічого не може навчити, а няні із Казахстану, України, Філіппін вчать іншої культури та мови",  пояснює дівчина.
У супермаркетах неможливо виявити несвіжі продукти, і це справа принципу для турків. Однак знайти можна не всі продукти.
"Дві проблеми українця на Балі: де купити сметану та гречку? Так от, жарт актуальний також для Туреччини,  розповідає Віка.  Насправді тут харчовий рай, на ринку чи супермаркеті можна знайти все протягом цілого року. Якраз окрім гречки, яка тут є, але дуже дорога, та сметани. Тут є різні йогурти, її замінники". 
Щодо вільного часу, тут можна роботи все, але самі турки поняття не мають, що робити із вільним часом. Порівняно із Україною дівчині не вистачає живих концертів, фестивалів, театрів. А в Туреччині просто ходять у паби і слухають місцевий фольклор.
"Туреччина  країна дружелюбних людей. Завжди всіх запрошують в гості, допомагають всім, де треба і не треба, тоннами п’ють чай і каву, обожнюють родинні пікніки, де готують кебаби і інші смаколики. 

Загалом турки дуже толерантні до інших націй та релігій, але не до людей із нетрадиційною орієнтацією. Ще вони на першому знайомстві розпитують про вашу родину, стосунки, зарплату. Думаю, турчанки – це найбільші пліткарки в світі!"  резюмує дівчина.

Більше про житло, транспорт, зарплати і ціни в Туреччині можна почитати у статті на сайті "Обозреватель".

Фото з Instagram Вікторії Ядощук

КОМЕНТУВАТИ