Пляшки з "коктейлем Молотова", які залишилися невикористаними. Металевий щит, на якому розписався Сергій Нігоян. Бруківка і дошки, що їх збивали у загороди. Зброя, зварена нашвидкуруч з ланців і шматків шпал. Каски, розмальовані і потрощені "беркутівцями". Ці та інші речі служили Майдану, розповіла організаторка виставки, волонтерка ініціативи з допомоги пораненим Наталія Сербин. Вони складені в символічну барикаду у центрі виставкової зали. По периметру – портрети: рисунки й живопис.
Роботи калуського художника-графіка, бійця одного з добровольчих батальйонів на Сході, миротворця югославської місії Володимира Безрукого присвячені героям Революції Гідності і захисникам територіальної цілісності України. Представлені кілька серій портретів – учасників Майдану, бійців батальйонів "Донбас", "Айдар" та "Днєпр-1" та портрети зі серії "Донєцкіє – ми". Ця серія, створена останньою, на відміну від попередніх, виконана в кольорі і особливо виразно передає характери донеччан, які воюють в добровольчих батальйонах.
"Це дуже сильний і промовистийі живопис", – сказав на відкритті виставки один з її організаторів художник Богдан Бринський.
Володимир Безрукий – військовий митець, відзначив його майданівський побратим. Зараз він воює на Донбасі.
"Володимир завжди був в авангарді подій. А ще він інколи не малював, не писав на замовлення, – розповів про автора його товариш-майданівець Михайло. – Зараз ми живемо ще в цих подіях і не усвідомлюємо, що ці картини є відбитком часу. У поглядах, у виразах облич цих людей, яких для нас зберіг художник, відчувається дух нашого часу".
Довідково: Володимир Безрукий народився 1973 р. в місті Калуш на Івано-Франківщині. Здобув художню освіту в Івано-Франківському інституті мистецтв (1997-2002), продовжив навчання у Львівській академії мистецтв (скульптура, 2004-2010). Серед його вчителів – В. Лукань, М. Варення.
На Майдані в Києві Володимир Безрукий був з перших днів Революції. "Я не зміг змиритися з побиттям невинних людей", – говорить він про той головний мотив, який змусив його приєднатися до протестів.
На Майдані Володимир брав також участь у мистецьких акціях разом із іншими художниками. Малював. "Малював людей, які були близькі мені за духом, і тих, у кого можна було цій силі духу повчитися. Малював тих, які жили Майданом, брали активну участь в русі опору і цим надихали мене", – пригадує Володимир.
Його перший рисунок зі серії "Сто облич Майдану" – портрет Нігояна. "Сергій був дуже харизматичним і справедливим. Він постійно був задіяний у подіях, працював, роздавав листівки. Пишаюся, що товаришував із ним і малював його", – каже Володимир.
Художник вважає, що важливо зберегти не тільки рисунки, а й артефакти Майдану. Віддалена в часі подія буде неминуче трансформуватися і обростати міфами. Відтворити і передати суть та ціль Майдану зможуть люди, які брали участь у Революції гідності, і ті речі, які залишилися пам’яттю про народний гнів, силу і самопожертву. "Це не просто речі, – обґрунтовує Володимир Безрукий. – Це велика цінність для всіх українців, бо вони збережуть пам'ять про Майдан, про людей, які боролися проти режиму і безстрашно повалили його. Я хотів зберегти окремі речі з Майдану, щоби передати цю пам’ять майбутнім поколінням".
Влітку Володимир Безрукий приєднався добровольцем до захисників України на Сході. Наполягає, щоби не героїзувати цього його вчинку. Оскільки поруч – десятки і сотні відданих Україні воїнів і патріотів. В них художник бачить героїв доби – продовжує створювати їхні портрети, фіксуючи в такий спосіб нашу історію і збагачуючи колективну пам’ять нації.
Погляд Володимира Безрукого на теперішні події на Донбасі заслуговує на увагу. Спілкуючись із дядьком-шахтарем, який з 1953 року понад 30 років відпрацював на шахті в Лисичанську, Володимир досить близько знав багатьох людей з тих, хто казав про себе "ми – данєцкіє". Врешті цей свій досвід художник передав рисунками, створивши серію робіт "Данецькіє – ми". "В цій назві – вся суть характеру жителів Донбасу, – відзначає Володимир Безрукий. – Ці люди гордяться тим, що вони з Донецька. Справді сильні духом, але простодушні шахтарі. "Слабким тут не місце", – так говорять місцеві жителі. І це правда".
Про війну художник воліє говорити якнайменше. Натомість промовистими є його воєнні роботи – портрети учасників бойових дій, поранених бійців і просто цивільних людей, чиї долі підхоплені виром подій на Донбасі. Кожну вільну хвилину на війні Володимир Безрукий віддає малюванню. "Насправді, найважливіше, щоб змінилися люди, – каже художник про те, що би мала змінити ця війна в Україні. – Щоби люди не були байдужими, щоб не марно проливалася кров".
