Письменники Володимир Єшкілєв і Юрій Іздрик – гримуча суміш, поєднання сарказму і відвертості, демонстративного егоїзму і нерву, – зробили презентацію по типу печворку. Модератор Єшкілєв своїм епатажем і фліртом із переважно жіночою аудиторією обрамляв епізоди читання Іздрика, і від того його поезія ще більше набувала виразності.
"Це псаломник, літургійний цикл, молитви на щодень. Думаю, це буде перша книга з матюками, яка буде удостоєна Шевченківські премії. І думаю, що ця книжка може дістати також і Нобелівську премію", – охарактеризував Єшкілєв книгу поезій Іздрика.
Читання поезій з нової книги Юрій Іздрик почав із вірша, "з якого все починалося".
"Це дивіація, якщо щодня писати вірші. Але не терапія, терапією для мене була проза. Це пруха і кайф – ці вірші. Пруха і кайф, інакше не знаю, для чого бути, жити тут стільки років, якщо не тішитися цьому кайфу і цьому ковбашенню. Надо колбасИться", – звернувся до слухачів Юрій Іздрик.
І ніби передбачаючи наступне запитання, Іздрик додав: "Допінгів не потребую ніяких, бо поезія – це така пруха! Коли мене питають, що ви курите, кажу: Щоби вам так курилося, як мені пишеться".
"Щоби така книга народилася, треба, щоби щось було принесене в жертву. Тому ще раз повторюся, що ця книга – це літургійник", – продовжив свою лінію Єшкілєв.
"Літургійник любові", – уточнив Юрій Іздрик і продовжив читати.
"Останній вірш написаний цілком конкретній людині", – додав письменник. "Вона ще живе?" – зацікавився Єшкілєв. "Вона це пережила", – був чесним Іздрик.
З віршами треба прокидатися і під вірші варто засинати – усі 365 днів і ночей на рік, вважає Юрко Іздрик. Для тих, хто на цьому розуміється, письменник, власне, і склав спеціальний "Календар любові".
Видало книгу "Видавництво Старого Лева". "Завдяки "Календарю" читачі точно знатимуть, який вірш пасує більше для спекотних літніх днів, а який – для холодних зимових ночей", – анонсували поезію видавці.
"Календар любові" – книжка, яка певною мірою придумала, виносила і написала себе сама, – каже Іздрик. – Коли три роки тому мене накрила графоманська хвиля майже щоденного віршування, я й гадки не мав, скільки це триватиме, які теми, настрої, образи і форми домінуватимуть, який врешті-решт масив текстів виникне, і вже напевно не планував собі жодних книжок. Починалося все доволі безневинно – от просто собі пісні закоханого трубадура. Проте за ці три роки сталося стільки всього – і в особистому житті, і в житті цілої країни, – а вірші все не закінчувалися, щоденне письмо стало майже звичкою, в тему кохання невблаганно проникала тема війни… 365 віршів, які ввійшли до цієї збірки, – це такий умовний рік, упродовж якого стаються неймовірно важливі речі, змінюється людина, змінюється її бачення світу, змінюється сам світ. Одне слово – календар. А все ж "Календар любові". Любові, не чого іншого… Любові, яка єдина здатна зрозуміти і прийняти нестерпність буття і – що найважливіше – надати йому, буттю, осмисленість і сенс".
Довідково:
Юрій Іздрик – український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту "Четвер". Один із творців Станіславського феномену. Народився, живе і працює у Калуші на Івано-Франківщині. Займається успішним музичним проектом "DrumТИатр" разом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком. Автор повісті «Острів Крк», поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів», романів «Воццек», «Подвійний Леон» і «АМтм», збірки есеїв «Флешка», «Таке», «Underwor(l)d». У «Видавництві Старого Лева» вийшло три поетичні збірки Іздрика: «Ю», «AB OUT» та «Календар любові».