Які чинники сприяють, а які заважають Руслану Марцінківу у його каденції? Які ініціативи чинного очільника слід зарахувати до плюсів, а які до мінусів? Яким є передвиборчий рік для мера, якщо він планує балотуватися на другу каденцію? Усі ці запитання «Західний кур’єр» поставив Богдану Боровичу, Зіновію Шкутяку та Віктору Анушкевичусу. Як попередники з висоти свого досвіду оцінюють роботу Руслана Марцінківа?
Богдан Борович, міський голова Івано-Франківська у 1994–1998 роках:
– Мені імпонує, що Марцінків, як і я, розвиває комунальний транспорт. Я свого часу закупив 10 тролейбусів-«дніпропетровців», 10 «чехів» і запасні частини до них, яких вистачило на п’ять років. Зараз ситуація з приватними перевізниками інакша, і хлопець (Руслан Марцінків. – Ред.) старається знаходити із неї вихід.
До плюсів його роботи я зараховую те, що він контактує з громадськістю.
Марцінків серйозно зайнявся облаштуванням міста. Я підтримую використання гранітної плитки для благоустрою. Це стратегічний підхід, який реалізувати не так просто.
Але тут є один момент. Бачу, що йому не вистачає хороших технарів. Я б порадив йому знайти фахівців, які розуміють щось у прийнятті дороги в експлуатацію.
У питанні ремонту доріг не вистачає контролю. Люки мають бути на одному рівні з дорогою, а не просідати, так, що машина на ній «скаче».
Виконується тільки поверховий ремонт доріг, який не дає довговічного результату. У 97-му році я почав використовувати поліетилен як поверхневий шар асфальту. Ця технологія не пропускає вологу всередину дорожнього полотна. Вулиця Вовчинецька, відремонтована таким чином, простояла 25 років – до минулого року. Скільки стоять сучасні дороги, ми всі знаємо…
Ще одне спостереження: Руслан Марцінків займається комунальними службами, це добре. Але економіка виробництва проходить попри нього. Не скажу, що він у цьому винен. У нашій державі так влаштовано: економіка рухається тільки там, де є інтереси олігархів.
Наприклад, у нас є потужне підприємство Мехпреси. Але воно нікому не потрібне. Так само стоїть Арматурний завод. А це ж махіни! Там можна створити сотні робочих місць, продукцію продавати в Європу. Звичайно, це не компетенція мера «піднімати» ці підприємства. Але робочі місця створювати він зацікавлений. Мер може ініціювати це питання на рівні області – винести на сесію, область – на рівні держави. Таким чином свого часу я допоміг запрацювати радіозаводу, зараз ВО «Карпати».
Чинник, який дуже посприяв Марцінківу в його каденцію, – це будівництво. Але завтра воно завершиться. Люди купують квартири за заробітчанські гроші. Треба розвивати економіку в нас. Якщо впродовж наступного року йому вдасться запустити два заводи, які я сказав, то це дуже скоро дасть видимий економічний результат.
Марцінків заклав багато підвалин, народ дивиться на нього позитивно. Реальних політичних конкурентів у нього немає, тому на наступних виборах мера він знову переможе швидше за все. Міст на Пасічну він добудує, гадаю, ще у цій каденції.
Зіновій Шкутяк, міський голова Івано-Франківська у 1998–2006 роках:
– За п’ятибальною системою я кладу Руслану Марцінківу оцінку «добре». Хоч не секрет, що на останніх виборах його як кандидата я не підтримував. Свою оцінку я ставлю йому як звичайний мешканець міста, бо спеціально його діяльність не вивчаю. Але з того, що бачу, можу сказати: мені подобається, як розвивається місто в частині комунальних служб. У місті стало чистіше. Це важливо, бо все починається з дрібниць. Важко сказати щось про економічну сторону комунальних підприємств. Час від часу виникають певні деталі, пов’язані з платежами, але катастрофічної ситуації немає.
Розвиток гуманітарної сфери я теж оцінюю позитивно. Вирішуються проблеми із садочками. Ця проблема, до речі, – кардинальна різниця між каденцією Марцінківа і моєю. Коли я був міським головою, більшість садочків пустували. Через ситуацію в державі люди повтрачали роботу, садки взагалі не мали такого попиту, як зараз. Тепер все навпаки.
Те саме стосується шкіл. Дітей стає більше, місто має на це зважати. Дуже давно у наших школах не було другої зміни. А зараз у деяких закладах вона з’явилася. Це не дуже добре.
Але головний виклик для Руслана Марцінківа – проблема економічного розвитку Івано-Франківська. Інвестори, які свого часу прийшли до нас із серйозними вливаннями, ідуть із міста. А нові не поспішають заходити. Це, звісно, не провина мера. Як інвестиційний клімат – не проблема окремо взятого міста. Але цьому питанню треба приділити особливу увагу.
Коли я працював на посаді мера, мій економічний заступник Олег Синютка не «вилазив» із посольств різних країн. Завдання кожного посла розвивати бізнес своєї країни там, де він перебуває. Ми це використовували максимально. В результаті були зроблені перші кроки в плані залучення інвестицій у місто.
Зараз у нашій країні така ситуація, що для розвитку економіки треба залучати найкращих фахівців, у тому числі із бізнесу, які самі щось збудували, досягли. В мою каденцію бізнес не був настільки розвинутий. Для Марцінківа цей чинник – безумовний плюс.
Не кожен бізнесмен готовий йти у владу. Тому треба створювати структури, осередки довкола влади, які залучали б бізнес до розвитку міста. Треба максимально розширити фронт залучення інвестицій.
Якщо не дати поштовх економічному розвитку, в подальшому може виникнути проблема в приєднанні до ОТГ. Відтак економічний блок треба підсилити найперше кадрово. Колектив має бути потужним настільки, щоб він міг курувати економіку величезної території, якою в перспективі має стати Івано-Франківська ОТГ. Головне питання зараз – підсилити економічну роботу.
На наступних виборах Марцінків має хороші шанси на перемогу. Йому не варто міняти лінію поведінки, він і так дуже активний. Звичайно, треба бути готовим до підвищеної уваги з боку певних зацікавлених груп людей. Але мер це розуміє і, думаю, робить усе, щоб відгородитися від цих впливів.
Віктор Анушкевичус, міський голова Івано-Франківська у 2006–2015 роках:
– Я завжди був прихильником об’єктивної і конструктивної критики. Тому попри те, що чинний міський голова є членом ВО «Свобода», фракція якої випила у мене багато крові в другій каденції, я буду об’єктивним. Відповідаючи на запитання, як я оцінюю роботу свого наступника Руслана Марцінківа, я з упевненістю скажу – позитивно. Він був абсолютно притомним секретарем міської ради. Завжди поводився виважено й інтелігентно. До честі, після вступу на посаду Марцінків сказав, що багато чого у мене навчився. І ті напрямки, які я розпочав, він не заморозив. Це стосується, наприклад, розвитку дошкільної освіти. Ця проблема гостро постала в мою каденцію. Попри те, що бюджету катастрофічно не вистачало грошей, було закладено будівництво семи садочків, які завершив уже Марцінків. Хоча окремі ДНЗ перейшли в його каденцію готові на 90%.
Розвиток електроавтотранспорту і міського комунального підприємства – абсолютно правильна стратегія Марцінківа. Зараз у комунального транспорту міста – європейське обличчя.
На майбутнє я б радив меру сконцентрувати роботу на ще одному напрямку – розвитку медицини. В нас активно розвивається медичний туризм, а це велика перспектива.
Позитивних змін дуже багато, але є і негативи. З боку чинного міського голови колись лунала критика в мій бік відносно будівництва. Але сьогодні, у його каденцію, забудовуються такі точки міста, де б я будувати ніколи не дозволив. Будь-які питання будівництва злагоджено голосуються. У мера є своя серйозна фракція, якої в мене не було. На Макогона, на Крайківського, у зонах малоповерхової забудови чомусь зводяться висотки. Словом, є питання, пов’язані з будівництвом.
Мінусом я вважаю запозичення, яке взяло місто. Але найбільший негатив Марцінківа – це міст на Пасічну. Міст у тому місці, де його планують збудувати зараз, мало що вирішить. Там надзвичайно складна транспортна розв’язка. Я собі погано уявляю, як фура, що буде їхати з боку залізничного переїзду, виїжджатиме на міст, особливо взимку.
Значно функціональнішим був би міст в іншому місці, 400-500 метрів нижче залізничного моста. Це питання мені особливо болить. Попри те, що в мою каденцію була катастрофічна нестача коштів, я знайшов 2,5 млн на проєктно-кошторисну документацію для його будівництва. В ПКД передбачалося дві смуги руху в кожен бік, майже шість кілометрів дороги з розв’язкою перед самим цементно-шиферним заводом. Цей міст здатен був виконати свою функцію – скинути із залізничного переїзду та діючого моста велику кількість транспорту, особливо вантажного.
Ця документація виготовлена, пройшла експертизу і є у нашому УКБ. Для чого було Марцінківу вигадувати «свій міст», мені не зрозуміло. Я вважаю цей крок неправильним і необдуманим.
У Марцінківа величезні шанси бути переобраним. У нього немає серйозної конкуренції чи навіть опозиції. Йому не треба робити акцент на піар, його і так достатньо. Думаю, йому настав час відійти в роботі тільки від видимих речей як-от тротуарної плитки, і зосередитись на більш комплексних «невидимих» речах.
