Віктор Вінтоняк – успішний підприємець і фінансист, який придумав і запустив проєкти, що назавжди змінили Івано-Франківськ і без яких його вже й не уявити. Хоч і не всі про це знають.
Напередодні голосування на усіх рекламних площинах країни проступають усміхнені ангельські лики «слуг народу». Хоч куди глянь – «нові обличчя», «молоді обличчя», «старі обличчя», «системні» і «антисистемні» обличчя. В їхніх очах світяться обіцянки земного раю. Ну, як мінімум зниження тарифів.
В цьому пістрявому політичному іконостасі бракує хіба нормальних людських облич. Своїх власних, цілісних, справжніх і неповторних, без політтехнологічного «фотошопу» і партійного брендування.
Але вони є. Просто не нависають з бордів. Вони серед нас.
В Івано-Франківську Віктора Вінтоняка нема на розтяжках, сітілайтах, білбордах чи в телеефірі, де густо змащений кешем ведучий влаштовує кандидатам «теплі ванни». Але зустріти його не важко. Наприклад, о пів на сьому вранці на березі міського озера, де елінг для каное. Тут у клубі «Альбатрос», який Вінтоняк підтримує багато років, тренуються міські діти – виховуються учасники національної збірної з греблі, чемпіони Європи. Віктор Вінтоняк, сам у минулому професійний весляр, а сьогодні президент Івано-Франківської обласної Федерації веслування і віцепрезидент Федерації каное України, майже щоранку робить коло на озері.
Віктор Вінтоняк багато років підтримує спортивний клуб “Альбатрос”.
Його завжди можна зустріти на показах сучасного українського кіно. Завдяки Вінтоняку в Івано-Франківську зявилася «Кінокомісія If.Film Commission», яка допомагає організовувати зйомки в регіоні, просуває місто і область в світі кінематографу і пропагує вітчизняне кіно. Завдяки «Кінокомісії» унікальну кінохроніку “Моє місто. 100 років на екрані” побачили у 2018-му році на культовому «Берлінале».
Його можна зустріти на літературних презентаціях. Віктор Вінтоняк – один із засновників, кураторів і меценатів двох видавничих проєктів – «Вавилонської бібліотеки» і «Мантикори».
Віктор Вінтоняк, Віталій Портников, Іван Вовк
Завдяки «Вавилонській бібліотеці» світ побачили переклади шедеврів інтелектуальної прози – романи Курта Воннеґута,Джона Фаулза, Бориса Віана, Генріха Белля, Джозефа Геллера, Вільяма Голдінга, Семюела Беккета та інших класиків світової літератури. «Вавилонка» переклала з німецької і видала перший унікальний «Цивільний кодекс Галичини» 1797 року. А недавно світ побачив документальний роман Олега Криштопи «Братство», написаний за матеріалами слідчої справи Кирило-Мефодіївського товариства. «Мантикора» видає сучасну українську фантастику, а в Івано-Франківську щороку проходить однойменний фестиваль, на який приїжджають автори з усіх куточків держави. Здавалося б, неоціненний внесок у розвиток української культури, але про це не кричать з кожної праски і гучномовців на зупинках. Просто і тихо робиться справді потрібна справа.
Віктор Вінтоняк (в центрі), Микола Княжицький (справа)
Вінтоняка можна зустріти на фестивалі «Свято ковалів», співтворцем якого він був 17 років тому і досі всіляко його підтримує. Фестиваль став справжнім франківським брендом, візитівкою міста, збираючи щороку тут ковалів з десятків країн світу. Скульптури, подаровані майстрами, вже стали невід’ємною частиною міського ландшафту. Ви вже сфотографували кованих металевих птахів на Галицькій? Класні, правда? Всі туристи зупиняються в захваті. А до «Дерева щастя» на стометрівці вже торкнулися, мабуть, сотні тисяч рук.
Вінтоняка можна побачити в Торгово-промисловій палаті, де він є членом президії. Досвідчений підприємець і фінансист, засновник і керівник однієї з найуспішніших фінансових компаній Західної України – компанії «Декра», він багато зробив для покращення інвестиційного клімату в місті. Свого часу Вінтоняк був одним із тих, хто допомагав заводити в місто справді крупні іноземні інвестиції, зокрема проєкт «Тайко Електронікс» у 2006 році. Зараз він також керує Агенцією регіонального розвитку Івано-Франківської області – консультує нові об’єднані громади, допомагає писати стратегії розвитку, залучати кошти на їхні проєкти і просувати їх за межами області.
Зрештою, ви можете побачити Вінтоняка де завгодно – навіть у якому-небудь Нью-Йорку, де його Агенція на одному з найбільших туристичних форумів світу «Нью-Йорк Таймс Тревел Шоу» успішно презентувала туристичний потенціал Прикарпаття…
Правда, ви точно не зустрінете Віктора Вінтоняка в якомусь партійному офісі чи теплому владному кабінеті: йому це ніколи не було цікаво. Два роки тому він здивував місцевий істеблішмент відмовою від посади заступника голови ОДА. «Нічого собі, ну, він нормальний?» – гуділи тоді в кулуарах. Та цілком. Єдиний його справжній «пунктик» – розвиткові, як він каже, проєкти: інвестиційні, громадські, культурні. Успішний і заможний підприємець, який з честю пройшов буремні 90-ті, він абсолютно щиро вважає саме культуру «територією сили» (!), без якої неможливий економічний прорив країни. Тому не шкодує власних коштів на гуманітарні проєкти.
При цьому сам звично залишається в тіні: не рветься до мікрофонів, не їздить по вухах франківців у безкінечних теле- і радіоефірах, не торгує фейсом на врочистостях, не засмічує місто макулатурою з саморекламою і не псує вулиці й площі недолугими наметами. Навіть навпаки. Недавно встановив виготовлений його друзями-ковалями куб на стометрівці, аби люди мали куди викинути агітки з обіцянками політиків, які зараз втюхують на кожному кроці. На кубі написано: «Очисти місто від агітації! Звільни мізки від пропаганди!» Зібрана макулатура піде на переробку, а потім на цьому папері видадуть книжку для дітей.
Звичайно, він звертається до виборців і розповідає про свої мотиви, наміри й програму – особисто чи з власної сторінки у фейсбуці, чи розміщуючи чесну агітацію в інтернеті. Каже, XXI століття все-таки, а Франківськ – не глухе село без зв’язку, то чого його засмічувати і псувати марно папір. І хоча, як показують цьогорічні вибори, інтелект сьогодні не в тренді, і більшість людей керуються емоціями, Вінтоняк закликає обирати не очима, не вухами, не серцем, а головою. Зважати не на слова, а на справи, не обіцянки, а вчинки.
Він впевнений, що в разі обрання народним депутатом від Івано-Франківська зможе зробити для міста, регіону і країни значно більше, ніж зробив як підприємець, фінансист і меценат. А зробив немало.
«Мені зараз дуже комфортно і спокійно, на відміну від тих незрозумілих людей, які йдуть на вибори, прикриваючись чужими іменами, прапорами і символами, вони плутаються в своїх обіцянках, в тому, що говорять. А я живу – як живу, не чужими заслугами чи ідеями, мені не треба вдавати когось іншого. Що обіцяю – роблю. Які проєкти задумував за останніх років 10-15 – виконав. Вважаю, що єдина річ у кожної людини, яку ми змінити не можемо, – це минуле, наша історія, наші вчинки. І нас, як не крути, врешті-решт оцінюють за ними, – каже Віктор Вінтоняк. – Я усвідомлюю, чого і для чого йду в політику. Я хочу, щоб Івано-Франківськ став добрим містом для щасливого життя, як і весь регіон, і вся країна. І я знаю, що для цього треба зробити».
Політична реклама
