В Івано-Франківську родичі заблокованих на “Азовсталі” військових і цивільних, містяни та захисники Маріуполя вийшли на акцію “Врятувати Маріуполь – Врятувати Україну”.
На Вічевий майдан з плакатами та фотографіями Маріуполя вийшло близько двох сотень людей. Вони закликали міжнародні організації, лідерів іноземних держав та військово-політичне керівництво України визволити заблокованих на “Азовсталі” цивільних та військових.
«Сьогодні ми зібралися на акцію “Save Маріуполь”, яка покликана привернути увагу всього світу, всіх, від кого це залежить, вищого військово-політичного керівництва нашої країни та низки провідних країн світу, які покликані стояти в обороні людських цінностей, які повинні забезпечити евакуацію з “Азовсталі”. Не лише поранених, не лише військових, не лише цивільних – усіх. Всі ці люди два місяці в оточенні, ми щодня не полишаємо надій на їх порятунок, так само вони не полишають своїх сподівань і надій на нас, на те, що ми тут зробимо все, щоб витягнути їх з пастки», – сказав Сергій Сивачук, голова штабу оборони Прикарпаття.
Актор Франківського драмтеатру Олексій Гнатковський закликав франківців максимально поширювати інформацію про Маріуполь на усіх інформаційних та соціальних майданчиках.
Він оголосив спільну заяву до ООН, міжнародного комітету “Червоного хреста” та світових лідерів із закликом допомогти провести процедуру “екстракції” (так званої ексфільтрації на територію третьої держави, наприклад, Туреччини).
Евакуйований із Маріуполя заступник командира першого батальйону полку “Азов” Тарас закликав усіх робити все можливе для звільнення бійців і цивільних з “Азовсталі”.
Тарас отримав поранення у боях за Маріуполь, у військовому госпіталі йому ампутували руку. Евакуюватися вдалося повітряним коридором 31 березня. “Мабуть, я був останній, хто попав на цей повітряний міст”, – сказав Тарас.
“Азовець” висловив повагу та подяку усім рідним, які чекають на визволення своїх батьків, чоловіків з “Азовсталі”.
«Кожен день я прокидаюся з двома думками: дякую, що живий і маю можливість бачити сім’ю, та як там мої побратими на “Азовсталі”. Ця друга думка не дає мені спокою.
Я втратив руку у Маріуполі, там її ампутували. Я лежав у цьому госпіталі. Повірте, там дуже складно, важко не втратити там надію і віру, але я думаю, що наші хлопці з цим справляються. Вони вірять, що зможуть побачити своїх рідних.
З 10-го дня війни ми розуміли, що знаходимося у блокаді, що шансів у нас небагато звідти вибратися. Ми билися за своїх рідних, приймали ці всі ракети і літаки з думкою, що вони не будуть летіти сюди, на Київ, на Львів… Я розумію, що важко витягнути звідти всіх, але людям, які понад два місяці у надважких умовах б’ються за свою країну, не варто казати, що щось важко зробити. Вони заслужили, щоб бути врятованими”, – сказав боєць.
