Митрофорний протоієрей Іван Козовик народився 12 лютого 1928 у с. Данилівці тепер Зборівського району Тернопільської області. 1941 року вступив до ювенату (малої семінарії) отців Редемптористів, закінчивши курс навчання, у 1944 році вступив до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя.
У 1957 році закінчив факультет класичної філології Львівського університету ім. І. Франка. Від 1957 року – викладач Івано-Франківської медінституту, 1971–1978 викладач, завідуючий кафедрою латинської мови, 1978–1994 завідуючий курсу латинської мови при кафедрі іноземних мов, доцент.
Від 1994 – один із засновників і перших професорів Івано-Франківського Теологічно-Катехитичного Духовного Інституту, від 1995 – віцеректор, а відтак – декан філософського і богословського факультету Івано-Франківської Теологічної Академії (нині – Академія Івана Золотоустого).
Був серед засновників осередку Товариства української мови в медінституті. Після виходу УГКЦ з підпілля очолив Спілку християнського відродження. 13 серпня 1994 відбулися його ієрейські свячення, які довершив єпископ-ординарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ світлої пам’яті Владика Софрон Дмитерко.
Доки мав сили, о. Іван Козовик щоденно відправляв ранкову Службу Божу в катедральному соборі Воскресіння Христового. Часто виступав в радіопередачах.
В його творчому доробку понад 50 праць на науково-методичну, філологічну, історичну, релігійну та філософську тематику. Автор і співавтор 3 підручників латинської мови для медінститутів і медичного училища, підручників для студентів-богословів «Онтологія», «Космологія», «Історія філософії» і «Антропологія», перекладу з польської мови книги Папи Івана Павла II «Дар і Таїнство», низки статей з античної літератури, краєзнавства і релігієзнавства. Виконав титанічну працю при виданні «Катехизму Католицької Церкви» української мовою, що підтверджує його високе реноме одного з найкращих в Україні знавців класичної латини і греки.
Серед визначних праць також слід виділити: «Словник античної міфології»; «Історія філософії»; «Екзорцизм: міф чи реальність?»; «Чи людина має душу? Яка вона?»; «Екзорцизм: міф чи реальність? – Вид. 2-ге, випр. і доп.».
За свою невтомну та сумлінну працю був нагороджений найвищими церковними нагородами – митрою, а також двома золотими хрестами з прикрасами.