24 лютого в Івано-Франківську перед обласною адміністрацією відкрили першу чергу Алеї віри і надії, присвячену захисникам, які зникли безвісти протягом 2014-2022 років, пише КУРС.
Під час освячення алеї рідні зниклих безвісти захисників розгорнули синьо-чорний прапор завдовжки 19 метрів, на якому розмістили 320 світлин – як ще один символ віри у повернення воїнів.
Як розповів міський голова Руслан Марцінків, наразі тільки в Івано-Франківській громаді понад 400 хлопців та дівчат є зниклими безвісти.
«Дуже важливо нікого не пропустити, щоб всі фотографії, які рідні хочуть тут поставити, обов’язково були. Дуже важливо мати таке місце, де буде постійна згадка, не тільки на акціях, а постійно буде для всіх іванофранківців, гостей нашого міста нагадування, якою ціною дається українська державність», – наголошує Марцінків.
Він закликає містян не ставити на алеї квіти та свічки, оскільки вона символізує віру та надію в повернення захисників живими. За його словами, особливістю цієї алеї буде те, що табличку можна зняти після повернення захисника.
Мати зниклого безвісти бійця Леся Федорів розповідає, що влітку разом із іншими родинами збирала підписи для створення цієї алеї, а сьогодні прийшла на її відкриття.
«Поки у тебе не зникне твоя рідна кров, ти не знаєш, що таке жити між небом і землею. Ти не знаєш, що таке, коли у тебе рідний зниклий безвісти. У родин зниклих безвісти інший світ. У них немає святкових днів, у них немає звичайних днів. У нас усі дні однакові – дні пошуку, віри, надії і чекання. Життя зупиняється на одному слові – чекати», – каже Леся Федорів.
Звільнений з полону військовий Володимир Удовик наголошує, що попри всі труднощі українські військові підтримують одне одного і зберігають віру в повернення додому.
«Я визнаю, що там дуже важко, тому що перебував там три роки. І незважаючи на це ми одне одного підтримуємо і віримо в те, що, коли ми повернемось в Україну, нас не вважатимуть якимись зрадниками. Тому що деякі, які там сидять в полоні, думають, що, коли повернуться в Україну, вони будуть зрадниками. Але ні, ми сидимо і домовляємося, що так не буде, тому що, коли я повернувся з полону, мене дуже гарно зустріла наша ненька Україна», – пригадує Володимир Удовик.
За словами представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області Віталія Вербового, про близько 40–50% наших захисників, яких вдалося повернути, раніше майже нічого не було відомо. Не було чіткої інформації, чи вони перебувають у полоні, чи їх утримують в іншому місці.
«І коли ми повертаємо, ми ідентифікуємо їх безпосередньо в автобусі – і тоді встановлюємо їхнє повернення. Усі без винятку до цього моменту вважаються безвісти зниклими. Навіть якщо підтверджений полон, навіть якщо ймовірний полон. Ви всі користуєтеся електронним кабінетом, ви бачите, де міняються статуси, ви знаєте, що робота постійно ведеться», – каже Віталій Вербовий.
КУРС писав, що минулого року у селі Залуччя на Снятинщині відкрили Алею, присвячену зниклим безвісти.
