Захисниці Оксані Рубаняк з Прикарпаття лише 19 років, а вона вже кілька місяців боронить нашу країну від російських окупантів. На війну дівчина зголосилася доброволицею, не сказала навіть батькам.
Серед бійців кулеметного взводу 72 механізованої бригади Оксана Рубаняк – єдина дівчина. Але її силі волі та сталевому характеру можуть позаздрити багато чоловіків, розповіли про дівчину з Верховинщини у сюжеті Подробиць.
Оксана вчилася у Франківську – в коледжі ПНУ імені В. Стефаника, на четвертому курсі. Мала стати вчителькою початкових класів. Та в перші ж дні війни пішла в тероборону, а далі – на передову. Викладачі кажуть: для них її рішення не стало несподіванкою.
“Я не була подивована, тому що я знаю цю дитину, говорить заступниця директора фахового коледжу Тетяна Полякова. – Але коли вона сказала: “Ура, мене прийняли, ЗСУ підписали зі мною контракт”, то тоді я заплакала”.
Служити в ЗСУ Оксана хотіла ще задовго до вторгнення росіян. Її рідний дядько на фронті із 2014-го, був в Іловайському котлі та у полоні. А торік вона вступила на військову кафедру одного із вишів.
«Я не можу змиритися із тією думкою, що я сидітиму в тилу, а тут гинутимуть люди. Я не можу допустити думки, що я не житиму в Україні, а кудись переїду», – говорить Оксана.
Про те, що Оксана підписала контракт із ЗСУ і пішла на фронт, знали лише викладачі. Сказати батькам дівчина довго не наважувалася.
Про те, де воює їхня донька, батьки дізналися з інтернету.
В кулеметному взводі Оксана – єдина дівчина. Каже, побратими ставляться до неї як до рівної.
“Це боєць, що має сталевий характер, знає свою роботу і на рівні з усіма чоловіками виконує свої обов‘язки, стоїть на позиціях”, – говорить командир кулеметного взводу Назарій Кішак.
Після перемоги Оксана планує продовжити навчання в університеті. А ще мріє написати книгу про події на фронті. Два роки тому Оксана вже видала збірку власних поезій. І ті, хто їх читав, кажуть, чимало віршів виявилися пророчими.