Сергій Андрієнко, уродженець села Залуква, а нині мешканець Крилоса, що на Івано-Франківщині, з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України, пише КУРС з посиланням на Галицьку громаду.
24 лютого 2022 року він разом з двома друзями звернувся до Галицького райвійськкомату. Вже наступного дня допомагав облаштовувати блокпости. Після підготовки Сергій направили на білоруський кордон, а згодом – у зону бойових дій на Донеччині.
Службу він проходив у складі 68 єгерської бригади, а також 110 та 63 механізованих бригад. Найважчими були зимові місяці 2022 року поблизу Вугледара, Павлівки та Богоявленки: холод, хвороби та нестача людей унеможливлювали відпочинок.
«Важко було. Холодно, зима, а потрібно воювати, копати окопи. Дуже допомагали волонтери. Зброя була, але не вистачало людей. Іноді заступали на бойове чергування і розуміли, що нас замінити не було кому. Тоді ще дуже лютував грип. Тож стояли і з температурою, і з іншими проявами хвороби. Проте якось вдавалось вистояти, дочекатись заміни», – говорить захисник.
Через поранення, контузію та стан здоров’я Сергій демобілізувався 4 жовтня 2023 року. Зараз він проживає з родиною у Крилосі, лікується та допомагає військовим чим може.
«Україні та українцям сьогодні дуже важко. Та все ж сотні тисяч людей сьогодні мужньо стоять на захисті нашої держави, боронять її кордони і її людей від ворога. Хочу від себе, як від людини, котра там була і те все бачила, подякувати воїнам, котрі не зрадили, не втекли і не сховались, а мужньо продовжують писати нову історію України», – додає захисник.
Читайте також: “Ми боремося за майбутнє всієї України”: як у 102 бригаді ТрО воюють брати з Донеччини і їхній 19-річний похресник.
