В Івано-Франківську на Промприладі в просторі “ВетераниЦивільні Петрос” відбулася публічна дискусія на тему «Цивільні: тил і війна», пише КУРС.
Волонтери, військові і ветерани міркували, як зробити, щоби байдужі до війни люди стали небайдужими. Таку тему дискусії задав модератор і засновник простору, відомий у Франківську художник і музикант Ярема Стецик.
Він розповів, що простір запрацював два місяці тому. Створений він, за словами Яреми, “не з надлишку, а через силу”. Стецики втратили на війні сина, і простір, в якому можуть співдіяти ветерани, військові і цивільні, є їхньою спробою започаткувати у Франківську новий формат дискусій і взаємодії.
“Ця боротьба (за те, щоби не було байдужих до війни. – КУРС) як терапія. Так само і все решта, що ми зараз робимо. Зараз я ходжу в рожевому не тому, що це мій улюблений колір. Але Юрко загинув з рожевим волоссям, – пояснює Ярема Стецик. – Є сотні людей, з якими ми дружимо, хто воював з Юрком, але є опір з того боку: можливо, вважають, що десь не вберегли сина, хтось думає “я мав загинути, а загинув він”. І ближчий контакт часто відбувається через силу. Та ми навіть через силу маємо містки прокладати. Ресурс цивільних є потужний. Так, щоби його вивільнити, залучити і прокласти ці місточки, може, наш простір не зробить, але точно буде одним із тих, що буде робити”.
Співорганізаторка простору і учасниця ініціативи Наталія Найда зауважує, що левова частка відповідальності за все, що відбувається на війні і довкола війни, лежить на цивільних. “Є певна стигматизація армії – що це пострадянська армійщина, що тебе через три дні відправлять в окопи і ти там помреш. Іноді так на війні і відбувається, але загалом таке ставлення тому, що цивільні мало знають про армію. Тому ми готові багато говорити про це. Бо тільки у взаємодії зможемо встояти”, – говорить Наталія.
Рекрутер 12 бригади «Азов» Андрій Кориневич зазначив, що, на його думку, тільки 40% населення України включені у війну, а 60% живуть у бульбашці – їм важливо, щоби були робота, зарплата, а все решта менш важливо чи й байдуже. “Франківськ – місто ще дотичне до війни. Досвід Маріуполя показав, що велика частина людей чекають, щоби просто перебути тривогу, бомбардування і йти на завод… У нас зараз велике розподілення між військовими і цивільними, цивільні плюються, бо багато що неправильно влаштовано. Але це не відміняє обов’язку і необхідності захищати країну”, – каже Андрій.
Андрій 10 років на війні з рф. Каже, що коли порівнювати українську армію 2014 року і теперішню, то це дві різні армії. Тоді армія була розбита, розграбована, розкидана, проросійська влада розпиляла всі військові ресурси. “Тоді і до приблизно 2018 року фронт тримався на добровольцях. З початком повномасштабки стався стрибок у розвитку армії. Іноземне озброєння, зв’язок з великими країнами. За рахунок світової підтримки і підтримки волонтерів армія виросла. На волонтерах зараз так само більше, ніж на державі. Але люди видихаються, у них меншають ресурси – тому треба залучати людей з “бульбашки”, – так бачить взаємодію військовий.
Начальник групи цивільно-військового співробітництва франківської 114 бригади тактичної авіації майор Руслан Колішенко зазначає, що з початком великої війни бригада зросла втричі. Зокрема, розгорнуті підрозділи для оборони Прикарпаття і охорони авіаційних потужностей.
“Війна затягнулася, людей стає все менше. Зараз проходимо такі випробування, що авіатор стає десантником чи морським піхотинцем, чи виконує спецзавдання на рівні зі штурмовиками, спеціалістами з вогневої підтримки – і прекрасно виконує. Але це проблема, бо менш захищені наші об’єкти, ті, хто залишився тут, мають в 10 разів більше навантаження. Ми розгортаємо систему ППО в області, формуємо і навчаємо вогневі групи. От сьогодні вночі, поки всі спали, в районі Калуша наші хлопці відпрацювали і збили шахед“, – розповідає Руслан Колішенко.
Руслан говорить, що у вогневих групах 114 бригади зараз працють не тільки чоловіки, а й жінки. “У наших вогневих групах є дівчата. От легендарна Лоліта – їй повезло з автомата Калашникова біля Бурштина попасти по ракеті. В моїй групі є три дівчини, сьогодні вночі ми гарно провели час у полі при мінус три з тепловізорами. І ніхто не скаржиться. Запрошую, бо відповідаю за рекрутинг, хто має бажання – долучайтеся”, – звернувся до цивільних Колішенко.
“Захист України – це не тільки про участь в обороні і бойові дії, – підхопив молодший сержант РУБпАК 102 ОБр Сергій Гупал. – Кожен може долучатися фінансуванням важливих ініціатив, наприклад з виготовлення дронів, допомагати закривати потреби тих, хто зараз виконує головну роботу на передовій”.
“Наша сила у єдності цивільних і війська. Об’єднуємося, донатимо, беремо участь, допомагаємо”, – підсумував Сергій Гупал.
Нагадаємо, що сьогоднішня дискусія і нетворкінг – друга публічна подія в просторі “ВетераниЦивільні Петрос”. Перша подія відбулася, коли простір запрацював у серпні цього року. Тут вже проводяться ремісничі майстер-класи, освітні лекції, профорієнтаційні зустрічі та інші заходи, спрямовані на налагодження взаємодії між військовими, ветеранами та цивільними.
Також КУРС писав, що на міському озері у Франківську влаштують сквер “ВетераниЦивільні Петрос”.
