93-річна Павліна Жолобак з Креховичів, що на Франківщині, має чотирьох синів, 10 онуків та онучок, 15 правнуків та правнучок, одного праправнучка та одну праправнучку. Кожен з них отримав вишиванку від бабусі, а дехто — вже вишиті весільні рушники. Зараз жінка чекає 16-го правнука і планує вишити сорочку й найменшому, пише КУРС з посиланням на Суспільне.
Павліна Жолобак вишиває щодня і робить це без окулярів. Улюблену справу доводиться відкладати тоді, коли надворі теплішає й починаються сезонні роботи. У свої 93 роки жінка досі порається на городі, щонеділі ходить у церкву, а після богослужіння готує для своїх рідних вареники з картоплею та сиром.
Павліна Жолобак народилася в 1930 році в Креховичах. Жінка розповідає: з ранніх років доводилося багато працювати, особливо тоді, коли в 1939 її батька мобілізували на фронт. Вишиванням, пригадує, захопилася у другому класі. Тоді їй було вісім років.
Павліна Жолобак говорить: в кожної дитини є вишита сорочка, декому жінка вже подарувала весільні вишиті рушники. До прикладу, в одного із синів є вісім вишиванок. У старших онуків — по дві-три. Зараз вишивальниця створює ще одну сорочку для правнука Назара. Сама ж майстриня має три вишиванки. Каже: було більше, але роздала онучкам, правнучкам та невісткам.
Павліна Жолобак вишивала й для чужих людей.
“Багато є того, що вишивала людям, до церкви. І процесії вишивала, і фелон вишивала. В Почаєві мій рушник, у Гошеві, у Дніпрі в монастирі, бо мій син — в Дніпрі, теж у такому великому, як Гошів”, — розповідає майстриня.
Від складності візерунка залежить, скільки часу витратить вишивальниця на створення однієї сорочки. Іноді цей процес займає два тижні й навіть більше. Павліна Жолобак все вишиває хрестиком. Вона каже: ця робота ніколи не здавалася їй важкою.
“Усе в хаті — моє, ніхто ні один хрестик не поставив. Все — мої руки. Я вишиваю, бо дуже люблю вишивати”, — ділиться жінка.
Майстриня намагається вишивати щодня, але коли надворі теплішає, улюблену справу відкладає. Жінка досі порається на городі.
“На городі є бульба, цибуля, бурячок, огірки. То усе я сама садила. Насіяла розсади помідорів, також буду тут садити. То все дрібне — я сама. Весь город я копала сама щороку, три години йде на кусник. А цього року я копала лише один кусник, решта — син”, — говорить жінка.
А ще щонеділі жінка частує рідних варениками з картоплею та сиром.
“Прийшла з церкви, замісила тісто, зробила пироги. Щонеділі пироги варимо. Колись мої хлопці казали: “Мамо, нині не неділя, бо нема пирогів”. Вже так і звикли. Щонеділі рано зварю собі бульбу та й розімну файно із сиром. Потім приходжу з церкви, тісто замісила, дві години — і все готове в баби. Варю ще, варю. Як я кажу, усе роблю, лишень недочуваю”, — розповідає Павліна Жолобак.
Жінка бажає кожному дожити до своїх років. І відкриває власний секрет довголіття — працювати, багато рухатися і молитися.
КУРС писав, що Марія Дзвонковська з села Пациків Вигодської громади у 100 років плете маскувальні сітки для воїнів, а також нещодавно мешканка міста Коломиї Євдокія Пилипівна Мартинюк приймала вітання з нагоди свого 101-го дня народження.
