Прикарпатець Богдан Кліщ працює лікарем-анестезіологом з 2010 року. Уперше його мобілізували ще у 2014 році. Пригадує, це сталося відразу після весілля, й жартує: свій медовий місяць провів не на відпочинку, а вже на полігоні. Зараз медик знову служить і рятує життя захисників на передовій, пише КУРС з посиланням на ЦМКЛ.
Понад рік тоді, ще в часи АТО, служив військовим медиком. Тоді розгортався 66-й військовий мобільний госпіталь на Покровському напрямку, який був основним центром надання медичної допомоги захисникам.
«Хоча тоді все лише починалось і було якоюсь мірою легше, характер поранень був інший. Але військові масово лікувались у нашому шпиталі, оскільки якраз в той час відбувався вихід з Дебальцевого, також події, пов’язані з захистом околиць Донецького аеропорту, шахти «Бутівка», сіл Водяного, Спартака та міста Мар’янки», – пригадує лікар.
Робота в госпіталі – це не тільки медична допомога пораненим, відзначає Богдан Кліщ. Доводилось лікувати як військових, так і цивільних.
«Хоча посада у мене була лікаря сортувально-евакуаційного відділення, але я у передусім анестезіолог, тож приходилось робити майже все», – говорить військовий медик.
З 2016 року він працював у Центральній міській клінічній лікарні Івано-Франківської міської ради лікарем-анестезіологом. 4 травня 2022 року Богдана Кліща повторно мобілізували до Івано-Франківського військово-медичного шпиталю.
Медик розповідає: те, що буде повномасштабна війна, для нього не було несподіванкою, оскільки Україна має справу з агресором, який не зупиняється.
«Раніше росія приховувала наявність своїх військових на Сході, а тепер вже відверто загарбницьки на нас наступає. Змінилась і тактика ведення війни, адже стрілецьких боїв майже немає. Своєрідна віртуалізація військових дій відбувається завдяки сучасній зброї, коли все проходить як в комп’ютерній грі. Тому більшість поранень зараз осколкові або мінно-вибухові. Безпеки фактично немає ніде», – пояснює Богдан Кліщ.
Він зазначає, що повномасштабна війна разюче відрізняється від АТО та ООС не тільки масштабами, а й кількістю поранених. Водночас відбувається здобуття величезного досвіду для військових медиків.
У 2023 році Богдан місяць служив на стабілізаційному пункті у м. Селидове (Донецька область). Зараз ця територія вже окупована. У квітні-липні 2024 року надавав допомогу як військовим, так і цивільним у складі ПХГ у м. Добропілля, де тривають активні бої.
Нещодавно Богдан Кліщ знову вирушив у зону бойових дій.
«Побув удома лише два місяці. Цього разу служитиму не в госпіталі, а військовим медиком у складі одного з підрозділів морської піхоти», – каже лікар.
Богдан Кліщ переконаний, що за роки війни Україна здобула унікальний досвід у сфері військової медицини й сьогодні за багатьма напрямами випереджає інші країни. Особливо відчутний поступ, за його словами, відбувся у розвитку анестезіологічної служби ЗСУ.
«Тепер проведення регіональної анестезії під контролем УЗД стало рутинною маніпуляцією практично на всіх етапах надання медичної допомоги пораненим чи травмованим, а це значно полегшує як саму евакуацію поранених, так і скорочує її час», – додає медик.
Сьогодні, у День захисників і захисниць України, Богдан Кліщ перебуває на території активних бойових дій. Чоловік зізнається, що не думав і не мріяв бути військовим медиком.
Приймати війну потрібно вміти, адже навіть якщо боїшся, мусиш якось віднайти у собі мужність і стійкість, говорить Богдан Кліщ. Медик також додає, що професія анестезіолога є найгуманнішою зі спеціальностей хірургічного профілю, адже саме цей лікар зменшує біль та тривогу важким пацієнтам.
Найбільше в зоні бойових дій він сумує за своєю сім’єю — дружиною Інною Стецишин, яка працює сімейною лікаркою в ЦМКЛ, та дев’ятирічним сином Захаром.
«Невідомо, коли ця війна завершиться. Це може бути на роки або й десятиліття. Ми повинні бути у постійній готовності через сусіда-агресора. Наша держава проявила свій характер, не дозволивши відібрати незалежність. Це величезна ціна вільного вибору, яку ми сьогодні платимо», – наголошує медик.
Він закликає своїх колег із цивільних закладів охорони здоров’я долучатися до Сил оборони України, оскільки є кадровий дефіцит у військовій медицині.
«Це не має бути як покарання чи примус. Сподіваюсь на розуміння, що служіння Батьківщині у важкий для неї час – це не лише обов’язок, але й честь для кожного, хто вибрав професію медика», – наголошує Богдан Кліщ.
Читайте також: “Я не вважаю, що війна — це не жіноча справа”: історія мами трьох дітей із Франківська, яка служить бойовою медикинею
