На засіданні Дрогобицького осередку Національної спілки журналістів України (НСЖУ) з нагоди Дня журналіста оприлюднили звернення, щоби засудити поета Юрія Іздрика і позбавити його Шевченківської премії за те, що в його віршах є нецензурна лексика, інформує КУРС.
Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив член Дрогобицького осередку НСЖУ, журналіст і військовий Андрій Юркевич.
“Мало бути щось схоже на святкову зустріч до Дня журналіста. Але все пішло дивним маршрутом. Після коротких вітань голова осередку Степан Яким зачитав звернення, в якому нас закликали засудити поета Юр Іздрик як “ворожий елемент” і підтримати ініціативу щодо позбавлення його Шевченківської премії.
Причина? Бо в його віршах є матюки.
Серйозно. Вірші — з матюками. Це, виявляється, достатньо, щоб виносити на обговорення питання про “ворожість”, – написав він.
З усіх присутніх тільки двоє були проти винесення такого рішення, серед них і Юркевич. Андрій також повідомив, що після цього випадку вирішив покинути осередок НСЖУ.
“Не хочу бути частиною структури, яка на повному серйозі ставить питання “чи можна вживати слово на букву х у поезії”, і на підставі цього намагається скасувати людину. Мені ближчий живий, чесний, іноді різкий текст, ніж оця застигла “правильність” з претензією на моральний авторитет.
Не хочу мати нічого спільного з тим, що там сьогодні відбувалося. А ще – з прикиданням, що все це нормально”, — додав Андрій Юркевич.
На ситуацію відреагували люди мистецтва, журналісти, видавці. Під постом Юркевича близько 400 коментарів. “Совок – то сифіліс, він невиліковний. Але прочитав і посміявся, бо дійсно весело. То не театр абсурду, то реальність. Дешева попса в поезії зараз в тренді, і нічого не зробиш. ….хіба шо посилати на х@й таких критиків, ну або не звертати увагу, як я то давно роблю”, – відгукнувся художник, мистецтвознавець, іконописець Лев Скоп.
“Тиждень тому на Книжковому Арсеналі мені випав шанс півтори години сидіти з Іздриком тет-а-тет під липою і теревенити про все на світі. Ми жартували, іноді матюкалися, переполіскували сучукрліт і культуру. В цій розмові відчувався дух свободи, а не номенклатурного звеличення “хто ти, а хто я”. Це різко резонує з нещодавньою презентацією Володимира Шовкошитного, якому ображені спілчани дали “народну премію Шевченка”. Так, він дядько теж хвацький, але його слова “в Україні купують книги Костенко, Жадана, а потім Шовкошитного” багато про що кажуть… Ну власне тому мене давним-давно попросили з НСЖУ через несплату членських внесків, а в НСПУ мене й калачем не заманиш… Бо навіщо руйнувати благу ідилію своїми реформаторськими ідеями, в яких без матюка не обійдешся…” – висловився в коментах журналіст і громадський діяч Сергій Сіваченко.
Постом відреагувала і видавчиня Мар’яна Савка, директорка львівського Видавництва Старого Лева: “Слухайте, я не хочу маргіналізувати громаду міста Дрогобича. Місто гарне, з історією, і фестиваль Шульца крутий. Але всі ці люди з регіональної спілки журналістів, які при повній памʼяті вимагали писати писулю в Шевченківський комітет, їм треба нести благу вість – Іздрик не калуського і не дрогобицького, а національного масштабу поет, фантастично талановитий митець і сам собі крутезний бренд!
Скажіть там хтось шановним дрогобицьким літераторам (ой, шановним журналістам), що ці вірші з обсценною лексикою роблять для навернення суспільства в національну ідентичність незмірно більше, ніж усі докупи регіональні спілки”.
Вона вважає, що було би варто поговорити про те, що не варто підривати репутації людей, які давно в культурі і зробили багато важливих речей. “То взагалі дуже небезпечна риса нашого суспільства – разом батька бити. Бо воно ясно, що легше. Але в тім є щось таке первісно примітивне, що відкидає нас у цивілізаційному процесі на багато кроків назад”, – зазначила Савка.
КУРС писав, що прикарпатський поет Юрій Іздрик – переможець Шевченківської премії-2025. І що у Калуші обрали 10 цитат Іздрика, якими прикрасять фасад музичної школи.
