Міський парк культури та відпочинку в Івано-Франківську є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення (з 1972 р.). Як заповідний об’єкт він входить до складу природно-заповідного фонду і є складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів.
Парк можна назвати й музеєм природи, адже, окрім місцевих порід, тут ростуть й екзотичні дерева і чагарники, завезені свого часу з розсадників Польщі, Франції та Америки. Зокрема, тут можна побачити рідкісне тюльпанове дерево та гінкго – єдиного представника родини гінкгових і найстарішого предка голонасінних, що зберігся до наших днів.
«Закласти міський парк на землях Радецького поля площею 7 моргів між Липами та вул. Голуховського, до якого доступ був би з обох боків», – таку ухвалу міська рада Станиславова прийняла в травні 1895 р. Однак це рішення сподобалось не всім. Частина городян вважала, що розташування парку поруч із тюрмою та військовими казармами невдале.
Але захисники ідеї створення парку таки домоглися свого й навесні 1896 р. почалось його закладення. Весною 1896 року почалися роботи зі створення парку — висаджування дерев та формування клумб і алей. Планування парку здійснювалося під керівництвом міського садівника Каетана Місюровича. Садили дерева вже великими саджанцями по видових групах без єдиного принципу за пейзажним (англійським) стилем. Крім звичних для Галичини бука, дуба, граба, липи, ялини, модрини, висаджували екзотичні рослини із розсадників Польщі, Франції, Америки.
1898 року парку дали ім’я цісарівни Єлизавети після її трагічної загибелі.
У 1901 році встановлено газове освітлення — спочатку на алеї, що вела від вулиці Липової до Голуховського, літній ресторан із терасою.
За Австрії в парку з’явилося багато відпочинкових й розважальних закладів: музичні павільйони, громадські альтанки, ресторан.
З 1903 по 1907 р. міська влада викуповує у власників кілька земельних ділянок і парк розширюють до вулиці Казимирівської (нині – Гетьмана Мазепи). На цих землях викопують два ставки, які згодом об’єднають в одну водойму з острівцем. Взимку тут навіть проводились хокейні матчі.
Навесні 1908 р. на викупленій міською «Касою ощадності» 10-морговій земельній ділянці, де зараз східна трибуна стадіону «Рух», став до ладу модний в ті часи так званий «парк Йордана» – ігровий майданчик з атракціонами.
За Польщі в парку відбулося мало змін. Найперше парк, що носив ім’я цісарівни Єлизавети, поляки перейменували на честь свого письменника Генрика Сенкевича. У 1928 р. влада докупила ще одну земельну ділянку площею 1,3 га для розширення громадського парку.
За часів німецької окупації парк назвали іменем Івана Франка. Німці підірвали пам’ятник на честь 500-ліття Грюнвальдської битви, встановлений тут в 1910 р. А під час визволення міста у липні 1944 р. найзапекліші бої велися саме в районі парку і значна його частина була поруйнована.
З 1945 р. парк носить ім’я Т.Г. Шевченка. Наприкінці 1948 р. до нього приєднали прилеглу територію колишнього приватного парку Ромашкана, після чого площа міського парку склала 28 гектарів. У парку збереглася пам’ятка архітектури – палац барона Ромашкана.
За радянської влади парк зазнав трьох реконструкцій – в 1949, 1966 та 1977 роках. Під час першої реконструкції тут посадили понад 1,5 тис. різних дерев і чагарників. У відремонтованій будівлі паркового палацу розмістили бібліотеки для дітей і дорослих, читальний зал, ресторан, більярдну. Спорудили літній «зелений» театр на 900 місць. Обладнали дитячий та танцювальний майданчики. Будували волейбольний, баскетбольний і тенісний майданчики. Встановили фонтан, а також пам’ятники Лєніну і Сталіну.
У 1974 р. працівники управління «Росмонтажатракціон» встановили колесо огляду висотою 28 метрів.
Останню реконструкцію, уже у незалежній Україні, розпочали у 2003 році. За чотири роки реконструкції у парку очистили озера, збудували мости, провели освітлення, впорядкували входи, облицювали клумби і вимостили частину головних алей, розпочали ряд інших робіт, пише КП “Центр розвитку міста і рекреації”, яке тепер опікується парком.
“Прогулявся парком. Тихо, спокійно. Пташки співають, люди відпочивають, займаються спортом, фізичною культурою, гуляють з дітьми”, – прокоментував світлини з висоти птахів автор Руслан Веселий.