Гвардієць 50 полку імені полковника Семена Височана Назар, більш відомий під позивним Масажист, приєднався до лав Національної гвардії України добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення, пише КУРС з посиланням на 50 полк імені полковника Семена Височана Національної гвардії України.
“В Національну гвардію я потрапив, власне, із початку повномасштабного вторгнення, пішов добровольцем. Направився у військкомат, де мене вже були, власне, призначили”, – розповів Назар.
Свій позивний він отримав завдяки попередній професійній діяльності – він фізичний терапевт-ерготерапевт, кандидат наук, викладав у медичному університеті фізичну терапію в онкології.
“Позивний мій, власне, пов’язаний з моєю минулою діяльністю… Працював за фахом, від того і мій позивний так і взявся”, – поділився Назар.
Назар розповів про складнощі, з якими він та його підрозділ стикаються на передовій, зокрема про різну специфіку боїв у Кремінній та Покровському.
“Це зовсім різні бої… Кожен квадрат лісу, кожен напрям, кожна зона відповідальності відрізнялися темпом, інтенсивністю та специфікою боїв”, – каже гвардієць.
Особливий виклик становить протистояння з ворогом, який активно використовує безпілотники. Назар розповів, що під час боїв ворог зазнавав значних втрат, але, незважаючи на це, продовжував атакувати.
“Фактично, ворог лягав там ротою за два дні. Їх поведінка була бездумною, схожою на зомбіапокаліпсис, коли просто біжить 20 чоловік і їх кладуть. Чому вони завзято лягають? Можливо, мотивація грошей. Ну, оскільки ми там брали полонених, кожен із них говорив, розказував історії про хворих бабусь, мам, дідів і все в тому роді, що їм там потрібні кошти”, – розповів Назар.
Своєю найважливішою місією Назар вважає злагоджену роботу свого підрозділу.
“Злагодженість – це жорсткий кулак підрозділу. Ти можеш довірити своє життя побратиму, побратим довірить своє життя тобі”, – підкреслив він.
Також гвардієць поділився спогадами про найважчий бій, коли його позиція опинилася під штурмом ворога, який значно переважав чисельно.
“Наблизилися на 10-15 метрів, гранати вже летіли в нашу сторону… Але два наші хлопці піднялися і на вольових почали вести вогонь. Вони зробили колосальний шмат роботи”, – згадує Назар.
Для Назара війна – це не лише боротьба за незалежність, але й жертва заради майбутнього своїх дітей.
“Я батько двох дітей, і в мене є чітке розуміння, що цю війну потрібно виграти. Я хочу, щоб мої діти зростали у вільній державі, спілкувалися рідною мовою і не відчували утисків”, – підкреслив він.
Після завершення війни Назар планує повернутися до своєї професійної діяльності та приділяти більше часу родині.
“Я хочу повернутися до своєї професії, знову викладати, займатися науковою діяльністю і, звичайно, проводити більше часу з сім’єю”, – поділився своїми планами гвардієць.
Читайте також: “Зброя була, але не вистачало людей”: історія ветерана Сергія Андрієнка з Крилоса.
