Українські вищі навчальні заклади фіксують небувалий приріст студентів-контрактників. Проти минулого року кількість нових студентів платної форми навчання зросла майже на 40%, а якщо виокремити лише чоловіків – то на 82%. У деяких університетах кількість нових студентів-чоловіків зросла вдесятеро і більше, пишуть Наші гроші.Львів.
При цьому в університетах стало менше студенток і студентів до 20 років, традиційного віку для вступу до університетів. Натомість різко – у рази – зросла кількість студентів віком 30-50 років. Мова йде про десятки тисяч чоловіків, які раптом вирішили здобути вищу освіту.
Секрет простий. Згідно з законом, статус студента гарантує відстрочку від мобілізації у період воєнного стану. При цьому вартість навчання усереднено становить трохи більше як 20 тис. грн, а умови для вступу у 2022 році суттєво спростили, особливо для контрактників. На деякі спеціальності достатньо було простої співбесіди чи мотиваційного листа.
Такою можливістю у 2022/2023 навчальному році скористалися не менше як 85 тис. чоловіків призовного віку. Враховуючи середню вартість року навчання (20,8 тис. грн), додатковий дохід українських університетів можна оцінити у 1,7 млрд грн.
Наприклад, у «Львівській політехніці» цього навчального року з’явилося понад три тисячі чоловіків-контрактників першого року навчання, тобто ріст склав 187%.
Проте є ВНЗ, де відсоток зростання кількості чоловіків ще більш вражаючий. Наприклад, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (+406%), Луцький національний технічний університет (+442%), Національний лісотехнічний університет України (+606%), Львівський національний університет природокористування (+616%), Українська академія друкарства (+754%). Рекордсменом серед великих ВНЗ є Чернівецький торговельно-економічний інститут (+1134%), де контрактників першого року навчання стало більше у 12 (!) разів.
Деякі керівники українських ВНЗ визнають, що не мають ілюзій щодо раптової популярності своїх закладів. «З чим пов’язую [збільшення кількості студентів-платників]? З війною! У всіх вузах так», – каже Володимир Загорський, ректор львівського Національного лісотехнічного університету.
У Міністерстві освіти і науки (МОН) проблеми не бачать. «Я думаю, що ситуація дещо простіша. Якщо військове командування прийде до висновку, що воно потребує [студентів], то будуть внесені зміни до законодавства і студенти будуть мобілізовані. А якщо, скажімо, це зараз не так потрібно, то тоді люди отримають додаткову освіту і будуть краще підготовлені до різних життєвих ситуацій, у тому числі і до мобілізації», – каже генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти МОН України Олег Шаров.
Але як відрізнити справжніх студентів від ухилянтів? Право на вищу освіту не може залежати від віку. Навіть у мирні часи в університети щороку вступали кілька тисяч українців «нестудентського віку».
Єгор Стадний, ексзаступник Міністра освіти і проректор Київської школи економіки (KSE), вважає, що проблему можна спробувати вирішити суттєвим підняттям цін на навчання та посиленням вимог до студентів.
«Ціни на навчання на магістратурі у майже всіх українських університетах далекі від того, скільки може коштувати справді якісна освіта рівня магістра. Ціни навіть нижчі від того, що дає університету держава за навчання студентів-бюджетників. Це і створює цю привабливість магістерських програм у воєнний час. Маємо невисокий рівень вимог до студентів, занижені ціни – ідеальна пропозиція для такого попиту, як зараз», – каже проректор KSE, де вартість року навчання коливається від 55 до 270 тис. грн.
Проте навіть різке підвищення вартості навчання навряд чи відлякає ухилянтів, натомість створить проблеми добросовісним студентам.
Можливим рішенням, окрім очевидної необхідності підвищення вимог до студентів, як пропонує Стадний, могло б стати обмеження кількості контрактників. Бо, судячи зі вступної кампанії 2022/2023 року, українські ВНЗ готові брати усіх, хто заплатить.
Насправді певні обмеження у кількості студентів-платників існують. Кожен український ВНЗ має певну «стелю» – затверджені у 2006-2008 рр. ліцензійні обсяги підготовки фахівців. Проте, за даними МОН, останніми роками ВНЗ працюють лише на 20% від цих обсягів. Цього ж року, як свідчить наш аналіз, навіть найпопулярніші серед ухилянтів ВНЗ використали не більше як 70-80% свого ліміту – тож є ще куди рости.
Теоретично ліцензійні обсяги можуть бути скорочені, але лише за умови, що ВНЗ з власної ініціативи подасть відповідну заявку. Але опитані нами експерти не змогли пригадати таких випадків.
