Нечищені та захаращені сміттям рови обабіч доріг, відсутність каналізаційних труб біля приватних господарств. Така людська недбалість призводить до того, що під час злив дощова вода затоплює села та угіддя.
Як виявляється, впорядкуванню русел річок, потічків, їхніх берегів приділяли увагу на Прикарпатті з XV-XVI ст. – все контролювали на рівні місцевої влади.
Кожна родина мала долучитися до таких робіт на користь громади. Називали процес «відробити шарварок». Або “ширварок”, зі збереженням місцевої фонетики, інформує НТК.
79-річна коломиянка Катерина Досин, уродженка села Ліски, що на Коломийщині, пригадує, що в їхньому селі також “відробляли шарварок”. Роботи контролював війт – все записував, і його слова було досить, щоби громада бралася за завдання.
“Кожен номер хати повинен був відробити 10-12 днів для благоустрою села, – пригадує жінка. – Основне – дороги і рови. Кожен ґазда повинен був викопати рів біля своєї хати до півтора метра завглибшки. Це мало бути обов’язково. Невиконання каралось навіть. А там, де не проживали люди, в полі чи де загроза підтоплення була і ніхто не жив, там люди відробляли цей ширварок”.
Коломиянка пригадує, що їй дитиною разом зі своєю старшою сестрою також довелося “відробляти шарварок”.
Довідково. У Польщі, Литві, Білорусі та в Україні шарварок почали застосовувати в поміщицьких маєтках в XV — першій половині XVI століть. На Лівобережжі скасовані гетьманом Богданом Хмельницьким під час національно-визвольної війни 1648—1657 років. На Правобережжі за виданими у 1847—48 царським урядом інвентарними правилами тривалість шарварку становила 3—24 робочих дні на рік з селянського двору. Ліквідовані реформою 1861 року. Після селянської реформи 1861 року шарварком називали повинності, які виконували сільські громади для ремонту доріг, пояснює Вікіпедія.