Михайло Медвідь, уродженець Галича-Заріки, пішов на фронт добровольцем, відмовившись від броні на Бурштинській ТЕС. За рік служби у лавах ЗСУ він пережив важкі бої, численні поранення та втрату побратимів, пише КУРС з посиланням на Галицьку громаду.
«Було це 17 травня 2022 року. Але тоді, на початках, було дуже багато людей, які виявили бажання захищати Україну у лавах ЗСУ. Тож мені тричі відмовляли, адже до того я не мав ні освіти військової, ні досвіду строкової служби. Тож вступив до лав ЗСУ аж 5 червня 2022 року», – згадує Михайло.
Після навчання на полігоні у Львівській області, де він здобув спеціальність зв’язківця, Михайло потрапив до Десятої окремої гірсько-штурмової бригади, з якою пройшов бої під Покровськом та Соледаром.
Він згадує момент, коли його друг Микола Генсіровський із Колодієва загинув у бою.
«6 вересня, на свій день народження, Микола якраз вийшов на нульову позицію. 22 числа я зранку з ним списувався, а 23 вересня дізнався, що Миколи вже з нами немає – героїчно загинув у бою», – розповідає Михайло.
КУРС писав, що коридором пошани з Галича до рідного дому прикарпатці зустріли загиблого Миколу Генсіровського.
Найдовший період на «нулі» Михайло Медвідь провів з 25 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року. Він згадує важкі бої, коли його підрозділ втратив багато побратимів, зокрема Олега Рогатинського з Бурштинської громади. «Взагалі з того бою нас вийшло шестеро. Мене Бог рятував», – розповідає Михайло.
19 січня 2023 року під час обстрілу захисник отримав поранення. Спочатку його вразила граната, а потім – снаряд з міномета. «Коли оговтався, то думав, що втратив ногу. Але, на щастя, нога була на місці. Тільки велика рана над коліном не давала можливості рухатися», – згадує він.
Після лікування у госпіталях Краматорська, Барвінкового та Кременчука Михайло Медвідь 3 червня 2023 року був звільнений із ЗСУ за станом здоров’я. Зараз він повернувся до роботи на Бурштинській ТЕС.
«Близько 9 дрібних осколків у мене в тілі ще лишилось. Особливо турбує той, що у п’яті, – каже Михайло, додаючи, що зараз його хвилює більше інше: – Наше суспільство ще не готове до демобілізованих з армії, людям важко призвичаїтись до людей у формі, до військових, які вже не воюють, які втратили здоров’я на війні».
Війна принесла ще одну зміну у Михайлове життя – повернувшись з фронту, він почав писати вірші.
Читайте також: Ховатися і чекати – це неправильно: “едельвейс” Володимир Кріслатий після поранення служить в ТЦК.
