Військовослужбовець мінометної батареї 75 батальйону 102 бригади ТрО з позивним «Фахівець» має від кілька законних причин звільнитись з армії і поїхати додому, розповіли на сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини у фейсбуці.
«Я батько трьох неповнолітніх дітей, студент вищого навчального закладу. Справжній, а не «фейковий», який раптово вирішив піти повчитись після 24 лютого 2022 року, щоб відкосити від армії, – зауважує «Фахівець». – Та ще й болячок в мене набереться, щоб списатись на ВЛК. Але я тут, на війні, з перших днів – прийшов у військкомат 26 лютого».
У цивільному житті Ігор займається ремонтом автомобілів – має СТО, автомагазин.
«Коли мені був 21 рік, я ще вчився, але народилась перша дитина, за рік – друга, і я покинув навчання – пішов працювати на СТО, щоб прогодувати сім’ю. На СТО непогано заробляв – так мене і затягнуло, і я в авторемонтному бізнесі уже 15 років».
Зараз він в мінометній батареї на посаді техніка – ремонтує та обслуговує транспорт, міномети та, загалом, всю техніку, що там є.
«Коли я прийшов в армію, то спочатку хотів у розвідку. Я сам мисливець, люблю постріляти, люблю активний спосіб життя. Але мене призначили в «мінометку». Я зайшов у розташування підрозділу, трохи розчарований призначенням, з думками «якась «мінометка» – що воно таке, що там роблять…». Так от, заходжу у розташування – а там двоюрідний брат “Да Вінчі” сидить, він каже мені «Ігор, ти знаєш, що артилерія – це боги війни?». Тоді в мене одразу змінились думки про мінометну батарею і я аж став гордитись, що я «бог війни», – пригадує боєць своє знайомство з підрозділом.
Ігор не завжди планував пов’язати своє життя з технікою – раніше хотів стати діячем культури. Зараз навчається в інституті культури на режисера масових свят. Захисник розповідає, що ще у школі грав у КВН, мав колись мрію – знятись у фільмі, писав сценарії.
«Колись, коли мене запитають мої діти «Тату, що ти робив, коли була війна?», мені не соромно буде глянути їм у вічі і відповісти з гордістю: «Я воював!». А от що скажуть своїм дітям ті, котрі ухиляються або просто ігнорують війну, котрі повтікали за кордон? Чи не буде їх совість мучити за те, що не доклали зусиль для захисту держави? Іноді з’являються відео, на яких працівники ТЦК тягнуть за руки молодих здорових хлопців, а ті пручаються, б’ються, ображають, ще й роблять винними військкомів, – мені дуже за них соромно. Невже у них нема достоїнства піти самим у той військкомат, а не ховатись вдома під ліжком? Вони бояться загинути на війні – але ми теж боїмось, всі бояться, проте ми вже півтора року тут, воюємо на Запоріжжі», – каже «Фахівець».
«Хочу звернутись до усіх хлопців, котрі ще не стали до лав ЗСУ: не бійтесь, ідіть до української армії, ви ще будете цим пишатись!» – закликав захисник.
