Вчора урочистим спаленням двометрового дідуха на Вічевому майдані в центрі Франківська завершилася Розколяда.
Міське свято прощання з різдвяними святами і часом Коляди доручили завершити голові Франківська. І Руслан Марцінків учинив ритуальне дійство.
“Обряд спалення дідуха як символ очищення міста від злих сил і з димом відправляємо Коляду на небо”, – пояснив свої дії міський голова.
У коментарях франківці закинули меру християнського міста, як Руслан Марцінків часто означує Івано-Франківськ, що такий звичай геть не християнський.
“Реально люди не розуміють, що співати “Син Божий народився” і спалювати дідуха – це є абсолютно несумісні речі, які не мають нічого спільного, ба більше – заперечують одне одного”, – зазначила Тетяна Гнип.
“Люди завжди хотіли “хліба та видовищ”. Тому така чудернацька картина вимальовується”, – додав Микола Микосовський.
Українські етнографи не одностайні у потрактуванні символіки дідуха і звичая його палити. Так, відомі знавці народних традицій Олександр Потебня та Василь Скуратівський писали, що спалюють сіно та солому, яку стелили під стіл та клали під скатертину на Святвечір. Причому це робили вдосвіта на Новий рік – уважалося, що це прокладає шлях душам предків, які збиралися на Різдво у рідному домі, і “вони відлетять на небо разом із димом спаленого Дідуха”, пише портал Культурна спадщина предків.
А дідуха, як сніп колосків, був звичай обмолочувати – навесні це зерно змішували з насінням і сіяли “на врожай”. Обмолочений дідух спалювали у перший день нового року — “пускали на теплий дух”. Цей обряд символізував спалення зими — щоб накликати ранню весну. Потім газди збирали попіл і несли на город — “аби огірки добре родили”.
В будь-кому разі, обидва звичаї походять із дохристиянських часів.
Головні новини Івано-Франківська і області в TELEGRAM
