8 липня 2025 року в селі Ямниці на 98-му році життя відійшла у вічність членкиня ОУН Анна Курська, пише КУРС.
Анна Курська (Савчак) народилася 1 вересня 1927 р. Її батьками були Савчак Андрій Миколайович та Гєрушинська Марія Євстахіївна, які займались рільництвом. Окрім неї, в сім’ї був старший брат Юрій (1925 року народження, псевдо «Арій», загинув у підпіллі в 1946 році на Долинщині) та молодший Василь (1930 року народження, помер у 2023 році).
До Юнацтва ОУН Анна Курська належала з січня 1942 року. Псевдо – «Віра», «Ліда». Рекомендацію на вступ дав Микола Катамай.
Виконувала обов’язки виховниці в підпільному Пласті, який на той час діяв під назвою Виховних Спільнот Української Молоді. З жовтня 1942 до осені 1943 року була зв’язковою окружного провідника «Байди» (Роман Мокрий, уродженець села Тулуки Снятинського повіту, трагічно загинув у травні 1944 року через необережне поводження зі зброєю). У зв’язку з загрозою арешту (в Ямниці було заарештовано кілька членів мережі ОУН) вимушена перейти в підпілля.
Відбула ідеологічні вишколи в селі Бринь Галицького району (влітку 1943 року під проводом «Степової»). Отримавши необхідну підготовку, проводила подібні вишколи в селах Виноград Коломийського району, Парищі Надвірнянського району з членами Юнацтва ОУН.
Восени 1943 р. пройшла вишкіл медсестер в Галицькому районі (село Крилос) під керівництвом «Мотрі». Її скерували в Косівський надрайон Коломийської округи ОУН для праці у підпільному медсекторі, де брала участь у лікуванні поранених та хворих на тиф вояків УПА, зокрема ройового командира сотні «Скуби» (Дмитра Гаха), «Байди» (Михайла Симчича), стрільця сотні «Гамалії» (Василя Скригунця) «Жовтого» (Миколи Теніцького) та інших, а також готувала санітарок для УПА в селах Рожнів, Шешори, Прокуравa.
З липня 1944 року виконувала обов’язки секретаря повітової провідниці Марії Мицько з псевдо “Оришка”. Основне її завдання — розгортання інформаційної мережі в районі для окружного проводу. Вела збір повідомлень із сіл Іваниківка, Чукалівка, Підпечери, Підлужжя.
Отримала дозвіл легалізуватись. Для конспірації отримала в сільській раді фіктивну справку про прописку в Ямниці (під прізвищем Савчак). Священник видав відповідну справку про народження, а директор школи Ткачук Кирило видав справку про закінчення семирічки. Завдяки цьому поступила на дев’ятимісячні бухгалтерські курси у Станіславі. Змогла отримати тимчасовий паспорт. Провчилась до лютого 1946 року, 8 лютого її заарештувало НКВС.
Звинувачена за співпрацю і участь в збройному підпіллі (зазначено «членство в ОУН», виконання обов’язків провідника окружного проводу). Сиділа в Станіславській тюрмі. Основними методами слідства були допити.
14 червня 1946 року засуджена військовим трибуналом МВС Станіславської області до 10 років виправних робіт за статтями 54.1 «а», 54.11 (зрада Батьківщини, групова). Арештованих везли по етапу: Станіслав — Львів — Кіровська область Кайський район (Вятлаг). У Львові Анна Савчак провела три тижні, тиждень як ув’язнена карцеру. У Вятлазі перебувала у 1946-1951 роках.
Через слабкий стан здоров’я її перевезли в Мордовію. Працювала на швейній фабриці табору Дубравлаг (станція Потьма, посьолок Явас) до квітня 1955 року. Потім Анну Савчак відправили на поселення в Новосибірську область. Працювала в колгоспі, на молокозаводі. Тут вийшла заміж за Михайла Курського (теж засудженого за ст. 54) з міста Путивль Сумської області.
В 1956 році звільнена від висилки, приїхала в Ямницю. Влаштувалась прибиральницею в школу. Працювала на різних роботах. З 1961 року і до пенсії працювала на цементно-шиферному комбінаті.
Реабілітована в 1992 році. Визнана учасницею бойових дій ОУН – УПА на державному рівні.
Виховала двох дочок – Оксану й Ірину. Втішалася любов’ю онуків – Андрія, Володимира, Тараса і Володимира. Дочекалася правнуків – Володимира, Ксенію та Вікторію.
