Інцидент стався дорогою з Івано-Франківська до Долини. У пасажирському мікроавтобусі їхали туристи з Одещини, в салоні лунав російський блатний шансон та інша російська попмузика. Пасажир, якого підібрали у Франківську, зробив зауваження водію. За що й поплатився. Окрім того, що довелося вислухати образи від пасажирів, чоловік ще був висаджений посередині дороги.
Історією про цей випадок у мережі поділився прикарпатець Роман Винник.
«Сьогодні приїхав додому дуже пізно з Івано-Франківська. Ніколи не міг би подумати, що за зауваження водію, що в бусі награє російська попса, мене вигнали з автобуса. Вийшов під Калушем у селі Вістова, звідти добрався завдяки добрим людям додому. Жах…. Де ми живемо? Калуш, де музей Степану Бандері… Люди, схаменіться. На жаль, до біди ще і розрядився мобільний телефон, коли хотів зазняти водія і номер буса… Просто уявив, як важко патріотам на сході або в центрі України», – написав він на своїй сторінці у фейсбуці.
КУРСу отець Роман розповів подробиці цієї історії.
Учора він вирушив з Івано-Франківська додому пізно: була вже восьма вечора, рейсових автобусів до Долини не було. Тому автостопив на виїзді з міста в Пасічній. Чоловіка підібрав бусик без таблички, але з пасажирами.
«Дивлюся, кругом мене обстановка якась така неблаготворна, люди по-російськи говорять, музика російська у водія грає. Сидів я, слухав, слухав, а потім кажу. От ми тут, в Західній Україні, слухаємо російську музику, але ж можна коломийку включити чи іншу українську пісню? Кажу водію: ну нащо ви людей провокуєте? Зараз іде війна, що то в нас тоді за російська музика? Кузьму згадав Скрябіна, нагадав, що він казав про російський шансон. Старався пояснити, що ми тут, в Західній Україні, мали би це розуміти. Не агресивно, ні. Я не люблю конфліктувати. Казав тому, що це мене за серце взяло, ранило. Обернувся ще до людей в автобусі, тоді не знав, що вони всі разом одне. Звернувся до них: «Люди, а чого я один говорю, підтримайте мене, кажу, скажіть від себе також!»
Водій таки вимкнув музику. Але таке звернення і реакція водія на нього спровокували бурю в салоні буса. Отець Роман розповів, що особливо активна була жінка у віці: «Жінка з Одеси почала на мене багато всілякого говорити. Образити хотіла. Але я вже не слухав. Потім ще фотографували мене. Та добре, кажу, хочете, то фотографуйте, я того не боюся».
Коли всі виговорилися, в автобусі запала тиша. Отець Роман каже, що сидів тихенько, надів маску і дивися у вікно, щоб лиш доїхати. Але у Вістовій перед мостом, де зазвичай зупиняються транзитні автобуси, водій пригальмував і наказав йому виходити.
«Добре, кажу, не проблема, я вийду. Думаю, люди добрі мені поможуть доїхати додому. Але не думайте, що то так має бути, що ми, українці, як то бидло, перед усіма маємо гнутися і плазувати. Ми маємо свою гідність. Так я сказав, та й пішов собі. Може, грубо сказав, може не так добре висловився, як міг, – каже отець Роман. – Але це мене зачепило. Бо ми маємо гідність. Я звертався до водія: ти везеш одеситів по нашій землі, в наші гори, та включи їм нашу музику, покажи нашу культуру, щоби вони знали, що то є Франківськ, що тут – Галичина, що тут є український дух. Покажи їм українську Україну. Покажи, що тут живуть люди, які люблять свою державу. Що тут люди, які її від агресора захищають. От привозять наших хлопців зі сходу… Та якби вони хоч раз на це подивилися, побували на похоронах, як ми були не раз, побачили, як та мама плаче. Знати про це все і мовчати не виходить, бо це болить. Якщо ми вже в себе на своїй землі не можемо про таке вільно сказати, ну то вибачте. Ми не повинні мовчати. Думаю, що вони теж отримали свій урок».
Роман Винник зауважує, що в мережі отримав дуже різні відгуки на цей випадок: «От якісь жінки тепер у фейсбуці пишуть, що я не маю чим доказати, що таке було. Та я не буду старатися доказувати. Не ставлю собі те за мету. Написав, бо наболіло. Поділився тим, що трапилося, бо про таке не можна мовчати».
Отець Роман додав, що їхав додому як мирянин і подорожні не знали, що говорять зі священником. Але, на його думку, священничий сан не має в цьому випадку жодного значення. Тому що свою позицію має право висловити в такій ситуації кожна людина.