На Тлумаччині організовують обласний забіг по насипу колишньої австрійської залізниці.
Легкоатлетичний захід пройде у мальовничому куточку Тлумаччини – в районі сіл Палагичі та Нижнів.
“Пробіг слідами Галицької трансверсальної залізниці OSTBAHN” запланували на 16 травня.
Протяжність маршруту – 20 км, це основна дистанція, яку бігтимуть дорослі. Також будуть дистанції на 500 м для дітей і 3 км для підлітків та 9,5 км для дорослих. “Біжи швидше потяга!” – гасло забігу.
Вартість реєстрації: 20 км, 9,5 км — 300 грн. до 01.04; 3 км — 250 грн.;
500 м діти — безкоштовно. Реєстрація – тут.
Це вже третій забіг слідами австрійської залізниці на Франківщині.
Довідково. В межах Галичини велося будівництво ділянки Станіславів – Гусятин, яка мала пройти через Тисменицю, Монастирська, Бучач та Чортків. Перші проєкти такої залізниці розроблялися іще до 1880 року. Активним прихильником спорудження такої залізниці був Роман Гостковський, який після роботи на Південній австрійській залізниці, Львівсько-Чернівецько-Ясській залізниці та залізниці імені ерцгерцога Альбрехта працює доцентом на новоствореній кафедрі теорії залізничного руху Львівської політехніки. Остаточний проєкт залізниці складено Юліусом Лоттом у липні 1882 року. Первісний проєкт передбачав будівництво нової залізниці не від Станіславова, а від Галича. Але в такому разі ділянка від Станіславова до Галича повинна була спільно використовуватися Львівсько-Чернівецько-Ясською та Галицькою трансверсальною залізницею. З певних міркувань таке рішення не задовольняло уряд Австро-Угорщини, а особливо військове міністерство, яке бажало мати залізницю від Станіславова у східному, а не у північному напрямку. Отож Юліусу Лотту довелося скоригувати проєкт залізниці, яка мала розпочинатися у приміському селищі Хриплин під Станіславовом. Загальна довжина лінії складала 144 км. Будівництво залізниці розпочато 25 липня 1882 року із будівництва штучних споруд вздовж залізниці, пише портал Старі Фото Львова.
Траса залізниці виявилася складною для будівництва. Так поблизу Нижнева потрібно було збудувати найбільший на той час залізничний міст через річку на Галичині. Його довжина склала 324 м. Поблизу Бучача потрібно було збудувати 260-метровий тунель і міст через річку Стрипа. Міст та тунель біля Бучача будували італійські інженери та робітники під керівництвом Джанні Батіста Феррарі. Місцеве населення виконувало допоміжні роботи.
Основні роботи з будівництва колії почали навесні 1883 року, і воно велося дуже швидкими темпами. Якщо на початку березня тільки завозили необхідні для будівництва матеріали, то уже в жовтні 1883 почалося укладання колії у Хриплині. Якщо серед технічного персоналу більшість складали іноземці або австрійці з інших провінцій, то серед будівельників переважало місцеве населення. Місцеві жителі були залучені не тільки до власне залізничного будівництва, але і до будівництва вокзалів на станціях, прокладання водогонів для подачі води у тендери паровозів та ін.
Перший пробний вантажний потяг на ділянці від Станіславова до Бучача рушив 1 листопада 1884 року. 15 листопада відкрилося пасажирське сполучення. Пробний рух до Гусятина було відкрито напередодні нового 1885 року – 31 грудня. Проте нова колія мала велику кількість недоліків, тому регулярний рух розпочався лише 1 лютого 1885 року.
Хоча Галицька трансверсальна залізниця була збудована із максимальною ощадливістю, управління нею здійснювалося як магістральною. В дирекції залізниці була велика кількість чиновників, хоча і пасажирський, і вантажний рух на залізниці не був дуже активним. Для прикладу, на ділянці Станіславів – Бучач початково курсувала тільки одна пара пасажирських поїздів на добу. Пасажирський потяг відправлявся зі Станіславова о 10:00 і прибував до Бучача о 14:39. Отож для того, щоб подолати лише 75 кілометрів, йому було потрібно чотири години і майже 40 хвилин. Для порівняння, поспішні потяги із Чернівців до Львова (із зупинками лише у Снятині, Коломиї, Станіславові, Галичі, Ходорові та Бібрці) долали 267-кілометровий шлях уже в 1880 р. менше ніж за 6 годин. Навіть при такій швидкості потяг долав шлях між Станіславовом і Бучачем значно швидше, аніж поштовий диліжанс, який перебував у дорозі майже 8 годин. Популярності залізниці сприяв і той факт, що вартість проїзду у вагоні ІІІ класу між Станіславовом і Бучачем складала 1 гульден і 20 крейцерів, що було вчетверо дешевше, аніж квиток на диліжанс. З часом пасажирський рух на ділянці між Станіславовом і Гусятином пожвавився – напередодні Першої світової війни тут уже в русі було три пари пасажирських потягів.
Щодо вантажного руху, то трансверсальна залізниця так і не змогла скласти конкуренцію залізниці імені Карла Людвіга. Оскільки залізниця була одноколійною, на початку планували обладнати залізницю складною і дорогою системою сигналізації. Але оскільки вантажний рух не був активним, вирішили зекономити і зменшити швидкість руху на багатьох перегонах. Цей фактор іще зменшив популярність залізниці, тому вона фактично, незважаючи на значну довжину, відносилася до класу локальних, а не магістральних.
Проте не це було головною проблемою Галицької трасверсальної залізниці – фактично вона закінчувалася у Гусятині на російському кордоні. З російської сторони, хоча і були домовленості, у 1880-х залізницю не підвели.
