Надія Богович із села Гарасимів Івано-Франківського району починала допомагати війську як волонтерка, згодом вступила до ДУК ПС «Сапсан», пройшла десятки боїв від Пісків до Бахмута. Зараз жінка командує взводом дистанційного мінування й продовжує службу на фронті, пише КУРС з посиланням на Обертинську громаду.
У складі тактичної групи «Сапсан» Надія Богович брала участь у боях за Мар’їнку, Піски, Шахту Бутовку, Донецький аеропорт, Кам’янку, Жованку. Попри дві контузії не покинула фронт.
У 2018 році підписала контракт із 24 окремою механізованою бригадою, а в 2019 разом із бойовою групою під командуванням Сироти звільняла позиції біля Мар’їнки, що дало змогу просунути лінію оборони вперед.
Згодом прикарпатка брала участь у боях за Красногорівку, Світлодарськ, Новолуганськ, Миронівське, Попасну. Після повномасштабного вторгнення — Врубівка, Комишуваха, Херсонський напрямок, звільнення Давидового Броду, Бахмут, Торецьк. Майже рік Надія Богович воювала за Часів Яр — уже як командирка саперної розвідки.
Зараз вона має звання молодшого лейтенанта й очолює взвод дистанційного мінування.
“На війні немає чоловічої чи жіночої роботи, — розповідає жінка-боєць. — Усі ці роки я гартувала свій характер. Та найстрашніше — це втрачати. Скільки разів доводилось бачити сльози в очах чоловіків! І це нестерпно боляче…”
Коли вона вирушила на війну, її доньці Аліні було лише 15. Тепер саме думка про дочку, яка чекає вдома, додає сил.
Читайте також: Від вчительки до операторки БПЛА: військова прикарпатської 102 бригади ТрО мріє відкрити бізнес із доставки піци дронами
